Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 8 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 3 березня 2010 року.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2009 року

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимий,

працюючий директором ПП "Світанок",

виправданий за ст. 125 ч.2 КК України за недоведеністю вини у навмисному заподіянні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень.

За апеляцією потерпілої ОСОБА_2 виправдувальний вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 липня 2009 року щодо ОСОБА_1. Апеляційним судом Чернігівської області скасовано і постановлено новий вирок від 3 березня 2010 року, яким ОСОБА_1. визнано винним за ст. 125 ч.1 КК України і засуджено до покарання у виді 200 годин громадських робіт.

На підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування цього покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_2 135 грн. матеріальної шкоди і 1500 грн. моральної шкоди, а всього 1 636 грн..

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 23 липня 2007 року біля 9 год. 30 хв. у м.Прилуки на земельній ділянці по АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних стосунків заподіяв потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження без розладу здоров’я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на те, що він фізичного насилля до потерпілої не застосовував, а апеляційний суд безпідставно визнав його винним, не допитав усіх свідків, не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_5 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Виходячи з наведеного, просить вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 3 березня 2010 року щодо нього скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1., захисника ОСОБА_3, які підтримали касаційну скаргу і просили вирок скасувати, а провадження по справі закрити, потерпілу ОСОБА_2, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а вироку – без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. у заподіянні потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень без розладу здоров’я ґрунтується на доказах, досліджених і належним чином оцінених судом.

Вина засудженого ОСОБА_1. стверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків та іншими доказами, зібраними по справі.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. про те, що він фізичного насилля до потерпілої не застосовував, а суд безпідставно визнав його винним, є необґрунтованими і спростовуються наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_2 як у судовому засіданні суду першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції стверджувала, що 23 липня 2007 року біля 9 год. 30 хв. її побив ОСОБА_4 за те, що вона фотографувала демонтаж огорожі, яка розділяла подвір’я магазину та її город.

Такі покази потерпілої повністю узгоджуються з матеріалами кримінальної справи. Земельна ділянка потерпілої ОСОБА_7 межує з подвір’ям магазину № 5, який належить ОСОБА_7 Між потерпілою та власницею магазину в суді розглядався цивільний позов про усунення перешкод у землекористуванні, а на 23 липня 2007 року був викликаний експерт для обстеження території і надання висновку.

Із показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 23 липня 2007 року близько 10 год. вона, почувши шум, вийшла із свого будинку і побачила, що працівники магазину № 5 почали зносити огорожу, не чекаючи експерта та рішення суду. З метою мати докази вона зі своєї земельної ділянки стала фотографувати демонтаж огорожі. Засуджений ОСОБА_4 підбіг до неї, схопив рукою за шию та завдав удари руками і ногами, цим самим змусив випустити з рук фотоапарат.

Із висновку комісійної судово-медичної експертизи видно, що у потерпілої ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у виді синців лівого стегна, в ділянці правої вилиці, на передній черевній стінці, здухвиній області зліва, в ділянці лівої молочної залози, правого передпліччя, саден лівої ключиці, на задній поверхні шиї. Перераховані тілесні ушкодження могли утворитися 23 липня 2007 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Сам засуджений ОСОБА_4 не оспорює той факт, що дійсно 23 липня 2007 року він силоміць забрав у потерпілої ОСОБА_7 фотоапарат, яким вона фотографувала, як робітники демонтували огорожу.

Матеріалами справи установлено, що між потерпілою ОСОБА_7 і засудженим ОСОБА_7 склалися неприязні стосунки із-за того, що потерпіла написала скаргу в санстанцію на безлад і бруд на подвір’ї магазину, за що засудженого було оштрафовано.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що відразу після конфлікту потерпіла ОСОБА_7 скаржилась йому, що її побив ОСОБА_7 і відібрав у неї фотоапарат. Він також бачив на шиї потерпілої подряпини.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд дав правильну оцінку доказам і обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7. Його дії за ст.125 ч.1 кваліфіковані правильно.

Необґрунтованими є і доводи касаційної скарги про те, що суд не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7

Із вироку видно, що суд, оцінюючи покази вказаних свідків, дає їм належну оцінку і мотивує, чому він їх не бере до уваги.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, –

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_8 – без зміни.