Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

раніше не судився,

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 973 грн. 54 коп.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 2 лютого 2009 року в період часу з 19 години до 22 години 20 хвилин, знаходячись біля свого будинку АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, розпочав сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_5, під час якої умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вдарив її долонею по обличчю, а коли потерпіла впала, завдав їй ще декілька ударів ногою по голові. Після цього, скориставшись палицею і різкою, почав наносити потерпілій удари по голові, тулубу, сідницям. У подальшому, зрозумівши, що ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння не може пересуватись самостійно, потягнув її по стежці у напрямку свого будинку, де, взявши обрізок телевізійного кабелю, наніс потерпілій ще декілька ударів.

Справа № 5-1931 км10

Категорія: ст. 121 ч.2 КК України

Головуючий у першій інстанції Робак С.О.

Доповідач Кармазін Ю.М.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що суд призначив ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і даним про його особу внаслідок м’якості. Зазначає, що суд порушив вимоги ч.3 ст. 299 КПК України, не роз’яснивши засудженому і потерпілому наслідки розгляду справи в скороченому порядку.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, і правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 121 КК України в касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризувався негативно, а також зазначені у вироку обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, як убачається з протоколу судового засідання (а.с. 222), прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, висловлюючи свою думку щодо виду та розміру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_4, просив призначити останньому покарання, визначене судом.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав вважати, що таке покарання є м’яким, про що йдеться в касаційному поданні, колегія суддів не вбачає, а відтак вважає доводи прокурора про це безпідставними.

Під час судового розгляду ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини справи, повністю визнав себе винним в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень.

Суд роз’яснив ОСОБА_4 та іншим учасником судового розгляду процесуальні наслідки скороченого розгляду справи згідно ч. 3 ст. 299 КПК України та впевнився в добровільності та істинності позиції підсудного. Із протоколу судового засідання видно, що ОСОБА_4. не заявляв клопотань про дослідження доказів, отже, він погодився з визначеним обсягом доказів, що підлягали доказуванню, і усвідомлював, що такі його процесуальні дії є підставою для унеможливлення оспорювання фактичних обставин справи в апеляційному порядку (а. с. 221).

З огляду на викладене, а також й те, що в судовому засіданні захист прав і законних інтересів ОСОБА_4 здійснював адвокат, вважати, що суд порушив його право на захист і не роз’яснив наслідки розгляду справи в скороченому порядку, підстав немає.

Таким чином, підстав для задоволення касаційного подання прокурора з мотивів м’якості призначеного покарання та порушення вимог кримінально-процесуального закону, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, у справі не встановлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 червня 2009 року щодо ОСОБА_4 відмовити.