Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 14 травня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Тельманівського районного суду Донецької області від 26 червня 2008 року щодо ОСОБА_1

яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку с. Красний Октябр Тельманіського

району Донецької області, мешканку

смт Тельманове Донецької області,

таку, що судимості не має,

- за ч. 1 ст. 368 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки;

- за ч. 2 ст. 368 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 366 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на один рік;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки із покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 18 лютого 2008 року, перебуваючи на посаді голови лікарсько-консультативної комісії Тельманівської центральної районної лікарні, знаходячись в приміщенні кабінету № 21 поліклініки Тельманівської ЦРЛ, одержала від ОСОБА_2 хабар у розмірі 1000 гривень за сприяння йому в оформленні документів та видачу направлення на медико-соціальну експертну комісію для отримання групи інвалідності.

Цього ж дня, за аналогічних обставин ОСОБА_1 повторно одержала від ОСОБА_3 хабар у розмірі 100 гривень за сприяння в оформленні документів та видачу направлення на МСЕК для продовження строку дії 3-ї групи інвалідності.

21 лютого 2008 року, вона ж, за аналогічних обставин, повторно одержала від ОСОБА_4 хабар у розмірі 500 гривень.

4 березня 2008 року засуджена, за викладених вище обставин, повторно одержала від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 хабар у розмірі відповідно 50 та 100 гривень.

5 березня 2008 року ОСОБА_1, за аналогічних обставин, повторно одержала від ОСОБА_7 хабар у розмірі 400 доларів США.

7 березня, вона ж, за викладених вище обставин, повторно отримала від ОСОБА_8 хабар у розмірі 100 гривень.

Крім того, 21 лютого 2008 року ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні кабінету № 21 поліклініки Тельманівської ЦРЛ, вчинила службове підроблення документу - направлення на СМЕК на ім'я ОСОБА_7, шляхом підроблення підписів членів ЛКК ОСОБА_5 та ОСОБА_9

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування зазначеного вище вироку місцевого суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу просить направити на новий судовий розгляд. Указує на те, що кваліфікація дій засудженої за ч.1 ст. 368 КК України є зайвою. Зазначає, що суд незаконно звільнив ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання частково, вважала, що звільняючи ОСОБА_1 від додаткового покарання з випробуванням, суд неправильно застосував кримінальний закон, тому вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону ґрунтуються на вимогах статей 75, 77 КК України.

При звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК України може призначити додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, не зазначив у вироку, від відбування якого саме покарання звільняється особа, тоді як наведена норма закону передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням при призначенні його у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Крім того, у матеріалах кримінальної справи відсутні дані про відбування ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на два роки.

У зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Що стосується доводу прокурора про зайву кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 368 КК України, то він не ґрунтується на вимогах положень ст. 33 КК України, тому не є підставою для скасування вироку суду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Тельманівського районного суду Донецької області від 26 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.