Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 травня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 25 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на три роки десять місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України його зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та влаштування на роботу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 витрати на медикаменти у сумі 5 грн. 28 коп., а також частково відшкодувати моральну шкоду у сумі 6000 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування йому втраченого заробітку у розмірі 14 516 грн. залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2008 року вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення із ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 жовтня 2006 року приблизно о 19 год. 50 хв. у м. Луганську на вул. Будьоного, керуючи на підставі довіреності технічно справним автомобілем ВАЗ - 2104, державний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_3, маючи об'єктивну можливість помітити пішохода ОСОБА_2, який у стані алкогольного сп'яніння перебігав через проїжджу частину вказаної вулиці, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України в момент виявлення пішохода не вжив заходів до зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та продовжив рух, внаслідок чого здійснив наїзд передньою частиною автомобіля на ОСОБА_2, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту досудового та судового слідства, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Окрім того, потерпілий вказує на м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, а також на істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінально - процесуального закону, який не повідомив його про дату розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив частково задовольнити касаційну скаргу потерпілого, скасувавши у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги потерпілого, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Доводи потерпілого ОСОБА_2 у касаційній скарзі про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту досудового та судового слідства відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України не можуть бути предметом касаційного розгляду і підставою для скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування.

Що ж стосується тверджень ОСОБА_2 про те, що суд позбавив його можливості брати участь у розгляді його апеляції, оскільки не повідомив про апеляційний розгляд справи, є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, виконуючи вимоги ст. 354 КПК України, не направив потерпілому ОСОБА_2 повідомлення про дату і час розгляду його апеляції, чим позбавив його об'єктивної можливості брати участь в апеляційному розгляді скарги та реалізувати надані йому у зв'язку з цим права (т.2, а.с.47).

Таке порушення вимог кримінально - процесуального закону перешкодило апеляційному суду повно та всебічно розглянути апеляцію потерпілого й постановити законне і обґрунтоване рішення, тому відповідно до ст. 370 КПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, при якому апеляцію ОСОБА_2 належить розглянути з дотриманням вимог ст. 354, 362, 365 КПК України.

При цьому апеляційному суду слід звернути увагу на формулювання у вироку покладеного згідно із ст. 76 КК України на ОСОБА_1 обов'язку повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про влаштування на роботу, зміст якого не узгоджується з положеннями пункту 3 частини 1 цієї статті.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд іншим складом суддів.