Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 08 червня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо останнього судові рішення,

вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 129775 грн. 01 коп., заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 29 вересня 2009 року вказаний вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 12 травня 2006 року, приблизно о 21 год. 40 хв., керуючи автомобілем БМВ-520 д.н. НОМЕР_1, та рухаючись по вулиці Стасюка у м. Чернівці зі сторони проспекту Незалежності в напрямку вулиці Чапаєва, поблизу будинку № 9 в районі їдальні "Екватор", порушив вимоги

п. п. 1.7, 2.3 "б", 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та вчинив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що він не вчиняв злочину, за який його засуджено, досудове та судове слідство в справі проведено неповно й однобічно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону, а викладені у вироку висновки суду, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами. Також вважає, що судом безпідставно стягнуто з нього на користь потерпілої вказану у вироку суму для відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень з направленням справи на нове розслідування;

- захисник ОСОБА_4 посилається на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням права ОСОБА_5 на захист та інших вимог кримінально-процесуального закону, а викладені у вироку висновки суду про винність останнього у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, яким суд, крім того, не дав належної оцінки. Зазначає, що судом неправильно вирішено цивільний позов у справі, внаслідок чого безпідставно стягнуто із засудженого ОСОБА_5 вказану у вироку суму. Апеляційний суд, у свою чергу, при розгляді справи допущених місцевим судом порушень вимог закону не усунув. Просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення та направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні належить відмовити з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою зміну чи скасування судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, сам засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні дав показання, якими не заперечував факту вчинення ним 12 травня 2006 року наїзду на пішохода ОСОБА_7, проте стверджував, що дівчинка вибігла із-за маршрутного таксі, яке рухалося в зустрічному напрямку від зупинки "Аптека", тому він не зміг уникнути зіткнення з потерпілою, яка вдарилася в заднє крило його автомобіля.

Однак таке твердження засудженого, як і наведені з цього приводу в його та захисника касаційних скаргах доводи, є необґрунтованим і спростовується наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні дала показання про те, що увечері 12 травня 2006 року о 21 год. її дочка ОСОБА_7 виїхала від подруги на маршрутному таксі № 39 і вийшла біля аптеки на вул. Стасюка навпроти будинку за місцем їх проживання, однак додому не дійшла. На зустріч дочки вона відправила о 21 год. 30 хв. сина ОСОБА_7, який повернувся і повідомив, що сталася дорожньо-транспортна подія і дочка в лікарні.

Свідок ОСОБА_7 показав, що 12 травня 2006 року, після того як він зателефонував о 21 год. до подруги своєї сестри ОСОБА_7 та йому повідомили, що останню відвели й посадили на маршрутне таксі № 39, то він вийшов їй на зустріч і на вул. Стасюка побачив автомобіль ДАІ, кров на дорозі та розірваний сандалик сестри. Працівник міліції повідомив, що сестру відвезли в лікарню. При цьому свідок зазначив, що на пішохідному переході в напрямку вул. Чапаєва стояв автомобіль, а на проїзній частині дороги припаркованих автомобілів не було.

Свідок ОСОБА_8 показала, що в травні 2006 року в п’ятницю у них в гостях на вул. С. Щедріна, 17/2 була подруга її онуки ОСОБА_7, яку приблизно о 21 год. провела на зупинку, де вони знаходилися хвилин 15Ї20, після чого посадила дівчинку в маршрутне таксі № 39 білого кольору, невелике, з одними дверима.

Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що в травні 2006 року у вечірній час вона з чоловіком знаходилася біля їдальні "Екватор" на вул. Стасюка, були сутінки і горіли ліхтарі. Коли почула гальма автомобіля, повернувшись побачила, що автомобіль маневрував вправо і вдарив дівчинку лівою стороною, після чого зупинився через два метри за нею.

Свідок ОСОБА_10 дав аналогічні показання, крім того пояснив, що він не пам’ятає про інші транспортні засоби, які знаходилися поряд з місцем дорожньо-транспортної пригоди.

Показаннями свідка ОСОБА_11 встановлено, що в травні 2006 року він знаходився біля свого автомобіля, припаркованого поруч з магазином будматеріалів, на вулиці сутеніло й горіло освітлення. Стоячи обличчям до аптеки, помітив з її сторони на тротуарі дівчинку, яка почала перебігати проїзну частину дороги. Зі сторони проспекту Незалежності рухався автомобіль БМВ сірого (металік) кольору, який почав гальмувати та повертати в праву сторону, а потім передньою лівою частиною збив дівчинку. Він на місці ДТП знаходився близько двох годин, вказаний автомобіль після ДТП не переміщали, а на проїзній частині дороги припаркованих машин не було. Не пам’ятає чи проїжджали в цей час маршрутні таксі.

Свідок ОСОБА_12 показав, що в травні 2006 року працював в охоронному агентстві та чергував на вул. Стасюка біля спортивної зали. Спочатку почув сильний звук коліс автомобіля, який різко рушив з місця, а згодом звуки його гальмування. ДТП побачив після від’їзду автомобіля, дівчинка лежала від середини дороги ближче до будівельного магазину, а автомобіль знаходився від дівчинки на відстані однієї машини. Бачив гальмівний шлях, який до місця лежання дівчинки був коротший, ніж після і був довжиною в дев’ять його кроків. Поруч припаркованих автомобілів не було і маршрутних таксі він не помітив.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи, в діях водія ОСОБА_5 є невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які перебувають у причинному зв’язку з дорожньо - транспортною пригодою.

Відповідно до висновку комісійної судової автотехнічної експертизи, по варіанту № 2 водій ОСОБА_5 мав технічну можливість шляхом своєчасного застосування гальмування зупинити транспортний засіб до місця наїзду і таким чином уникнути ДТП.

Із висновку судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілій

ОСОБА_7, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого скалково-вдавленого перелому тім’яної кістки, перелому основи черепа, забою головного мозку важкого ступеню з переважним пошкодженням базальних відділів.

Аналіз показань засудженого, потерпілої, свідків, а також інших доказів у справі, свідчить про те, що внаслідок ДТП саме з вини ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 в порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому судом обґрунтовано визнано суперечливими та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а також висновки комісійної судово-автотехнічної експертизи, викладені у варіанті №1.

З урахуванням зазначеного, є неспроможними доводи у скаргах захисника та ОСОБА_5 про безпідставність засудження останнього.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_5 призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б свідчили про порушення права засудженого ОСОБА_5 на захист, а тому посилання з даного приводу в скарзі захисника, є надуманим.

Що ж стосується доводів у скаргах захисника ОСОБА_4 і засудженого ОСОБА_5 на неправильне стягнення з останнього для відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6 129775 грн. 01 коп., то вони є неспроможними.

Як убачається з матеріалів справи, дане питання судом вирішено правильно і, при цьому, суд належним чином обґрунтував таке своє рішення.

Не заслуговує на увагу і твердження у скарзі захисника про те, що апеляційний суд при розгляді справи допущених судом першої інстанції порушень вимог закону не усунув, оскільки матеріалами справи з’ясовано, що апеляційним судом справу розглянуто з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а зміст його ухвали відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 .