Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 8 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення відносно нього.

Вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 грудня 2005 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не працюючий, судимий

22 листопада 1995 року за ст.ст.81 ч.4, 17-81 ч.3, 187 ч.2 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі;

25 грудня 1998 року за ст.ст. 81 ч.3, 86 ч.2, 140 ч.2 КК України

остаточно на 9 років позбавлення волі,

звільнений 13 вересня 2002 року умовно-достроково на 2 роки 2 місяці 9 днів

засуджений за ч.2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5000 грн. відшкодування моральної шкоди і 972 грн. 08 коп. відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 лютого 2006 року вирок залишено без зміни.

Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 жовтня 2008 року ОСОБА_4 відмовлено у відновленні пропущеного строку на касаційне оскарження зазначених вище судових рішень.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2009 року постанову місцевого суду скасовано і відновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження судових рішень.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що він 12 серпня 2005 року приблизно о 20 годині у приміщенні Єнакіївського політехнічного технікуму, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки, на ґрунті раптово виниклої неприязні завдав сторожу ОСОБА_6 ударів руками і ногами по голові та тілу, в результаті чого умисно заподіяв йому небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть потерпілого ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні Єнакіївської міської лікарні №7.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 наполягає, що від його ударів не могли виникнути тяжкі тілесні ушкодження, що вирок ґрунтується лише на показаннях родичів загиблого, який міг отримати травми після конфлікту із засудженим, у зв’язку з чим просить судові рішення скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги засудженого, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4А, в умисному заподіянні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть потерпілого, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, яким суд дав правильну оцінку. Показання дружини і сина загиблого про обставини злочину, які вони дізналися від самого ОСОБА_6, оцінені судом у сукупності з даними судово-медичних досліджень, згідно з якими смерть ОСОБА_6 настала саме від тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду і м’яку мозкові оболонки головного мозку, що були небезпечні для життя, спричинені від дії тупих твердих предметів у період 12 серпня 2005 року і не обтяжені якими-небудь захворюваннями, які могли б ускладнити перебіг травми. При цьому ОСОБА_4 і на досудовому слідстві, і в суді стверджував, що не пам’ятає всіх обставин справи через перебування в стані сильного алкогольного сп’яніння. Доводи касаційної скарги засудженого про те, що від його дій не могли настати настільки тяжкі наслідки, є безпідставними.

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду з метою скасування судових рішень відносно ОСОБА_4 з мотивів, наведених у скарзі засудженого.

Керуючись ст. 394 КПК України, -

відмовити в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4