Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 7 травня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи, на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 18 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 4 серпня 2008 року.

Постановою прокурора м. Луганська від 21 травня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

ОСОБА_1 оскаржив цю постанову до Ленінського районного суду м. Луганська, який своєю постановою від 18 липня 2008 року задовольнив його скаргу та скасував вищезазначену постанову прокурора і в порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відмовив.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 4 серпня 2008 року постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 18 липня 2008 року змінена, з постанови виключено рішення про відсутність ознак складу злочину, передбачено ч. 4 ст. 190 КК України. В решті постанову залишено без зміни.

Органами досудового слідства порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_2 в якій вона просила порушити кримінальну справу щодоОСОБА_1та інших осіб, котрі шляхом обману заволоділи її майном на суму 218 805 грн.. Органами досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_2разом з ОСОБА_3 організували салон краси "Люксор" в м. Луганську по вул. Радянській, 54 та вклали на відкриття салону свої гроші. В подальшому між ними виникли протиріччя і вони вирішили розділити майно. З метою заволодіння майном в Третейський суд були надані недостовірні документи, на основі яких було прийнято рішення про перехід права власності на вказаний салон до ОСОБА_4 і внаслідок цього ОСОБА_3 була заподіяна матеріальна шкода.

У постанові від 18 липня 2008 року Ленінський районний суд м. Луганська зазначив, що орган досудового слідства не мав достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. З постанови про порушення кримінальної справи неможливо зробити висновок щодо кваліфікуючих ознак ч. 4 ст. 190 КК України та відсутні будь-які фактичні дані. Крім того, суд вказав, що органами досудового слідства були порушені вимоги ч. 2 ст. 98 КПК України, оскільки в заяві ОСОБА_2 були вказані конкретні особи, які, на її думку, мали відношення до заподіяння їй шкоди.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, судами як першої, так і апеляційної інстанцій допущена однобічність та неповнота у дослідженні матеріалів справи. Зазначається, що у органів досудового слідства було достатньо приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили матеріали справи. і прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно з діючим законодавством підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відома прокурору, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину. При цьому підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочин.

Органи досудового слідства в результаті перевірки обставин за заявою ОСОБА_2 дійшли висновку про те, що підстав для порушення кримінальної справи немає і постановами від 19.04.2008 року, 27.03.2008 року та 21.05.2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 190, 129 КК України (т. 1, а. с. 79-81, 89-90, а. с. 1а).

Постановами прокурора м. Луганська від 9.04.2008 року, 14.05.2008 року та 21.05.2008 року вказані постанови скасовувались як незаконні (т. 1, а. с. 8, 10-12), а постановою від 21.05.2008 року не тільки була скасована постанова органу дізнання, але й порушена кримінальна справа за фактом заволодіння чужим майоном шляхом обману за ознакою, що передбачена ч. 4 ст. 190 КК України (т. 2, а. с. 1).

Проте, як убачається з матеріалів справи, в постанові про порушення кримінальної справи по факту заволодіння чужим майном шляхом обману відсутні будь-які фактичні дані, які вказують на наявність підстав про вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а лише зазначено, що невстановлені особи представили у третейський суд недостовірні документи, на підставі яких право власності на салон "Люксор" перейшло до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 спричинено матеріальну шкоду.

Які були надані недостовірні документи у зазначеній постанові не наведено.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Третейського суду від 29.09.2006 року, на яке є посилання у поданні прокурора, як на підставу для порушення кримінальної справи, призупинено на теперішній час, що свідчить про те, що остаточне рішення по заяві ОСОБА_2 щодо визнання права власності на майно солярія не прийнято.

Не дана оцінка і тому факту, що міжОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо права власності на майно солярія існують цивільно-правові відносини, які знаходяться на стадії вирішення у судових інстанціях.

Зокрема, як видно з ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2008 року заОСОБА_2 визнано право власності на частину майна студії краси та здоров'я "Люксор".

За таких обставин судові інстанції дійшли правильного висновку про відсутність підстав для порушення данної кримінальної справи.

Тому, рішення судових інстанцій про задоволення скаргиОСОБА_2. на постанову прокурора та скасування постанови про порушення кримінальної справи є законними та обгрунтованими.

Переконливих доводів про необхідність скасування судових рішень у поданні також не наведено, не зазначені підстави для порушення кримінальної справи, а тому у задоволенні подання необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи, залишити без задоволення, постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 18 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 4 серпня 2008 року - без зміни.