Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 7 травня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на судові рішення у даній справі.

Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 5 червня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше неодноразово судимого, останній раз

16 грудня 2003 року за ч.2 ст. 309 КК України на

3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного

покарання з випробуванням, із встановленням

іспитового строку 3 роки,

засуджено:

- за ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ст. 353 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч.1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч.3 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 2 роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він в середині березня 2005 року, у невстановленому місці і у невстановлений час, виготовив печатку виконкому України, після чого з її використанням вніс в бланк посвідчення особи неправдиві дані, а саме, №1014 виданого Виконавчим Комітетом Народних Депутатів на ім`я ОСОБА_2., інспектора соціального захисту від 19 січня 2005 року та вклеїв у нього своє фотокартку.

22 березня 2005 року, близько 11 години,ОСОБА_1., перебуваючи у с.Поділля Веселинівського району Миколаївської області, представившись працівником соціальної сфери і пред`явивши підроблене посвідчення, ввів пенсіонерку ОСОБА_3. в оману з метою заволодіння її грошима у сумі 300 грн., які остання погодилась передати після того як візьме у доньки, але грошей від неї не отримав з причин що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.

Того ж дня, близько 11 години 30 хвилин,ОСОБА_1., перебуваючи у тому ж селі, представившись працівником соціальної сфери та пред`явивши підроблене посвідчення, ввів ОСОБА_4. в оману з метою заволодіння його грошима у сумі 1 200 грн., які останній погодився передати, однак чекаючи на потерпілого був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 частково змінено в частині призначеного покарання. За ст. 353, ч.1 ст. 358 та ч.3 ст. 358 КК України призначено покарання у виді 6 місяців арешту, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю цих злочинів та ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України 2 роки позбавлення волі.

У касаційній скарзі засудженийОСОБА_1. вказує на те, що справа розглянута судом неповно та однобічно, з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, що призвело, на його думку, до незаконного засудження. Стверджує, що висновки суду грунтуються на суперечливих показаннях потерпілих. Вважає, що йому не було надано під час судового слідства останнього слова. Зазначає про те, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив його клопотання про надання перекладача та захисника. Посилається на те, що апеляційна ухвала, в порушення вимог ст. 379 КПК України, не підписана одним із суддів колегії, які розглядали справу в апеляційному порядку. З урахуванням наведеного, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та кваліфікацію його дій за ст. 15, ч.2 ст. 190, ст. 353, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями засудженого ОСОБА_1 даними в стадії досудового слідства про обставини вчинених ним злочинів; показаннями потерпілого ОСОБА_4. про те, щоОСОБА_1., пред`явивши посвідчення, представився працівником соціального забезпечення та запропонував придбати автомобіль за пільговою ціною 5 000 грн., оскільки його дружина являється ветераном праці, при цьому одразу потрібно було заплатити 1200 грн., а іншу суму виплатити в розстрочку, на що він погодився і поїхав до сина за грішми; показаннями потерпілої ОСОБА_3. про те, що засуджений, представившись працівником соціального захисту, пред`явив посвідчення та, дізнавшись, що її померлий чоловік являвся ветераном праці, запропонував придбати зі знижкою 75% вугілля, газ та дрова і заплатити одразу стільки грошей скільки в неї є, вона погодилась заплатити за це йому 300 грн. та пішла до своєї доньки за грішми; показаннями свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7.; даними протоколів слідчих дій, висновками судово-почеркознавчих та судово-технічної експертиз.

Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі про необгрунтованість його засудження. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Місцевий суд, визначаючи ОСОБА_1 розмір покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого та інші обставини справи. А отже, призначене йому покарання є справедливим і відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що йому не було надано під час судового слідства останнього слова позбавлені підстав, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, підсудний відмовився від нього.

Доводи ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд за наявності клопотання не призначив йому захисника, чим, за змістом скарги, порушив його право на захист, є безпідставними. Відповідно до вимог ст. 47 КПК України, захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. ОднакОСОБА_1. цим правом в суді апеляційної інстанції не скористався. Крім того, колегія суддів враховує також те, що, відповідно до положень ст. 45 КПК України, участь захисника у справі щодо ОСОБА_1 не є обов`язковою, а в стадії досудового слідства і під час розгляду справи в місцевому суді він від послуг захисника відмовився.

Позбавлені підстав й посилання ОСОБА_1 в тій частині, що апеляційний суд не задовольнив його клопотання про залучення до розгляду у справі в апеляційному порядку перекладача. З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_1. клопотань такого змісту в суді апеляційної інстанції не заявляв. Крім того, він за національністю українець, уродженць м.Одеси та являється громадянином України. А отже, мова про те, що апеляційним судом, який розглядав справу та виніс ухвалу українською мовою, порушено його право на захист, про що йдеться у касаційній скарі, не може йти.

Твердження ОСОБА_1 про те, що ухвала апеляційного суду не підписана одним із суддів колегії, які розглядали справу в апеляційному порядку, також позбавлені підстав, оскільки це спростовується оригіналом цього процесуального документа.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 5 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 серпня 2008 року залишити без задоволення.