Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 3 червня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргу захисника ОСОБА_4 на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 11 березня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Алма-Ати, Казахстан, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 24 липня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він уночі 20 жовтня 2008 року біля бару "Автобар" у м. Брянка, у цей час коли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 затіяли бійку із ОСОБА_8 із хуліганських спонукань, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинив на ОСОБА_8 розбійний напад та, завдавши йому удар кулаком в обличчя, заволодів його майном загальною вартістю 9 731 грн. 75 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 посилається на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що умислу на незаконне заволодіння чужим майном у ОСОБА_5 не було, тому його дії слід кваліфікувати як і дії інших як хуліганство. Зазначає, що не доведена наявність попередньої змови його з невстановленою слідством особою. Просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_5, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 296 КК України та призначити покарання в межах санкції цієї статті.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні за попередньою змовою з іншою особою розбійного нападу на потерпілого ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, сам ОСОБА_5 не заперечував своєї участі поряд з іншими засудженими у бійці, в результаті якої ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження.

Із показань потерпілого ОСОБА_8 убачається, що під час бійки, яку безпричинно затіяли засуджені, саме ОСОБА_5 зірвав з його шиї золотий ланцюжок, після чого він та хтось ще витягли гроші й телефон з його кишені.

Ці їх показаннями підтверджується показаннями засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, даними протоколів огляду місця події, пред’явлення осіб для впізнання, висновків експертів та іншими матеріалами справи.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не виявлено.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим та його захисником в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Покарання ОСОБА_5 призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, обставин справи, які впливають на ступінь його відповідальності, у виді найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 187 КК України, та є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_4 відмовити.