Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом по першій інстанції, на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2010 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця села Петрівка Красногвардійського району, мешканця селища Красногвардійське Автономної Республіки Крим, раніше не судимого,

за п. п. "а", "г" ст. 93 КК України 1960 року на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні інкримінованого йому злочину за таких обставин.

В кінці січня 1994 року ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вступили в злочинну змову на умисне вбивство ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою заволодіння їх майном.

Реалізовуючи раніше розроблений злочинний план, 28 січня 1994 року ОСОБА_6 придбав дві пляшки горілки та пляшку вина, а ОСОБА_5 – три ампули димедролу, вміст однієї з яких влили в пляшку з горілкою, а іншу пляшку горілки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розпили.

Приблизно о 20-й годині цього ж дня ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на автомобілі "Москвич М-2140", р.н. НОМЕР_1, яким кермував ОСОБА_5, приїхали до помешкання потерпілих. Скориставшись їх довірою, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зайшли до помешкання, взявши з собою горілку та вино, а ОСОБА_6 залишився спостерігати за навколишньою обстановкою на вулиці.

Повідомивши потерпілим, що вони залишаться в них ночувати, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 таємно вилили в каструлю з супом вміст ампули з рідким димедролом, а принесеною горілкою, яка містила цей препарат, пригостили ОСОБА_8

Приблизно о 23-й годині, коли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 лягли спати, ОСОБА_7 з метою їх убивства зачинив заслінку печі, від чого вогонь згас, з печі пішов дим, а ОСОБА_9 прокинулася і вибігла на кухню. ОСОБА_6, схопивши ОСОБА_9 за шию, з метою вбивства почав її душити, а ОСОБА_5 з цією ж метою утримув потерпілу. Внаслідок їх спільних дій потерпілій було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких, а також від механічної асфіксії вона померла.

ОСОБА_7, який знаходився поруч, з метою вбивства ОСОБА_8, який вибіг на шум, текстолітовою палицею завдав йому декілька ударів по голові, після чого ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стали завдавати по тілу потерпілого удари руками та повалили його на крісло. Потім, з метою вбивства, діючи узгоджено, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 утримували ОСОБА_8, а ОСОБА_6 руками схопив його за горло і здавив шию. Від механічної асфіксії потерпілий помер.

Після умисного вбивства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, намагаючись приховати злочин, на автомобілі під керуванням ОСОБА_5 вивезли трупи в район села Добре Сімферопольського району, а через добу там же, попередньо обливши бензином, підпалили їх та закопали.

У касаційному поданні прокурор посилається на призначення ОСОБА_5 надмірно м’якого покарання. Просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача; думку прокурора на підтримку касаційного подання; пояснення засудженого ОСОБА_5, який заперечував проти його задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за вчинення найтяжчого злочину проти життя людини, причому внаслідок його вчинення настала смерть двох осіб.

Як видно з вироку, у підготовці до злочину та вбивстві ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ОСОБА_5 брав безпосередню активну участь.

Крім того, на місце вчинення злочину винні у смерті потерпілих особи приїхали на автомобілі під керуванням ОСОБА_5, а потім на цьому ж автомобілі залишили місце пригоди, та вивезли на ньому трупи за місто, де спалили їх і закопали.

Проте зазначених обставин при призначенні ОСОБА_5 покарання апеляційний суд не врахував.

Не враховано апеляційним судом і те, що після зміни прокурором за клопотанням захисника у 1994 році запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд ОСОБА_5 протягом майже 15 років переховувався від суду і лише в квітні 2009 року був затриманий на території Російської Федерації.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання, хоч і не виходить за межі, встановлені ст. 93 КК України 1960 року, але за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м’якості.

Отже, з підстав невідповідності внаслідок м’якості призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити судове рішення, яке б відповідало усім вимогам кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.