Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2009 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 4 квітня 2009 року, за попередньою змовою з ОСОБА_6, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_7 про відкрите викрадення майна, що належало ОСОБА_8, вчинив напад на потерпілого з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я, та заволодів його майном на суму 4 925 гривень.

Засуджений у своїй касаційній скарзі посилається на те, що призначення йому, крім покарання у виді позбавлення волі, ще й додаткового покарання у виді конфіскації майна, є надмірно суворим. Просить вирок місцевого суду змінити, виключивши з нього на підставі ст. 69 КК України покарання у виді конфіскації майна.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора на часткову підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і не оспорюється засудженим.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно, що також засудженим не оспорюється.

Як видно з вироку, обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнав щире каяття ОСОБА_5, його активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши сукупність обставин, що пом’якшують покарання, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 187 КК України.

На думку колегії суддів, зазначені у вироку обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, давали суду підстави не тільки призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 187 КК України, а й не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна. У зв’язку з цим судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключивши з нього призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі без конфіскації майна.