Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 31 серпня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 18.02.2009 р. за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

засуджено за ч.1 ст. 162 КК України до 850 грн. штрафу.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_5 засуджено за те, що він 9 червня 2009 року близько 22 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, шляхом розбиття віконного скла незаконно проник в приміщення дачного будинку потерпілого ОСОБА_2, який знаходиться у с. Теклине Камінь-Каширського району Волинської області, де перебував до 5 години 10 червня 2009 року, користувався телевізором, харчувався наявними продуктами та відпочивав на дивані, чим порушив недоторканість житла та володіння потерпілого

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор вважає, що суд, при призначенні покарання ОСОБА_5, безпідставно не застосував положення ст. ст. 71, 72 КК України. Також вказує на м’якість призначеного покарання. У зв’язку з цим, просить вирок суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 новий злочин вчинив в період іспитового строку визначеного йому попереднім вироком Ковельського міськрайонного суду від 18 лютого 2009 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Основне покарання у виді штрафу, як це передбачено ч.3 ст. 72 КК України, при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку ст.ст. 75, 79, 104 КК України та призначення покарання, яке згідно з ч.3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Таким чином суд неправильно застосував кримінальний закон, а тому відповідно до ст.ст. 398, 371, 372 КПК України вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з доводами касаційного подання про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання, оскільки з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженого, який на момент вчинення злочину був неповнолітнім, навчається, має задовільні характеристики, думки потерпілого, який стверджував, що матеріальних збитків йому завдано незначних і він не наполягає на суворій мірі покарання, місцевий суд мав підстави призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу. Тому при новому судовому розгляді, якщо місцевий суд дійде висновку про винність ОСОБА_5, зазначене слід врахувати при обговоренні питання щодо відповідності закону призначеного йому судом покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 31 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.