Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Жука В.Г., Шевченко Т.В.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,

засуджений за ч.2 ст. 164 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 1 місяць.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи раніше судимим за ч.1 ст. 164 КК України, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, чим допустив заборгованість по виплаті аліментів з 18 жовтня 2007 року по 1 січня 2009 року в сумі 6 329 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій ОСОБА_5, посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів (на підставі ч.4 ст. 70 КК України) та просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про підтримання подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 25.12.2007 року ОСОБА_5 був засуджений за ч.1 ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що тривало починаючи з серпня 2001 року по 18 жовтня 2007 року. За цим законом ОСОБА_5 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнено його від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з встановленням іспитового строку 1 рік.

Як встановив суд, злочин, передбачений ч.2 ст. 164 КК України, за який ОСОБА_5 засуджений оскаржуваним вироком, він розпочав вчиняти до постановлення попереднього вироку – 18 жовтня 2007 року і продовжував після його постановлення – до 1 січня 2009 року, тобто вчинив триваючий злочин, який є закінченим, у даному випадку, з моменту припинення його дій правоохоронними органами.

Враховуючи наведене та виходячи зі змісту норм кримінального закону, що регламентують правила призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, а саме те, що при засудженні особи за триваючий злочин, який почався до і продовжувався після винесення вироку, за яким ця особа засуджена і не відбула покарання за вчинення іншого злочину, за останнім за часом вироком суд повинен призначити покарання за правилами ст. 71 КК України.

Таким чином, вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого, у разі доведеності винності ОСОБА_5 у тому ж обсязі, йому необхідно призначити покарання з урахуванням вимог кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.