Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 4 березня 2010 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця АДРЕСА_1 мешканця АДРЕСА_2

такого, що судимості немає, судді Макарівського районного суду Київської області,

- за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на один рік;

- за ч. 1 ст. 375 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посаду судді строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі пунктів "в", "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_5 звільнено від призначеного основного та додаткового покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 4926 гривень 87 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду судді Макарівського районного суду Київської області, здійснюючи функції представника влади та будучи посадовою особою, яка відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) наділена повноваженнями здійснювати правосуддя, у період часу з 9 жовтня 2007 року по 18 квітня 2008 року вчинив службове підроблення, склавши завідомо неправдиві документи: ухвалу про відкриття провадження у справі № 2-1834/2007р. від 28 вересня 2007 року та протокол судового засідання в цій же цивільній справі від 8 жовтня 2007 року й постановив завідомо неправосудне рішення в зазначеній цивільній справі.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильність кваліфікації дій засудженого, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону при звільненні засудженого від покарання на підставі Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) , ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що в судовому засіданні питання про звільнення ОСОБА_5 від покарання на підставі наведено вище закону не вирішувалося, а сам засуджений ні в усній, ні в письмовій формах згоду на застосування до нього амністії не давав.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати вирок, а справу направити на додаткове розслідування. Зазначають, що показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, наведені у вироку, не відповідають їх показанням викладеним у протоколі судового засідання. Вважають, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку показання вказаних свідків на досудовому слідстві, не зазначивши при цьому мотивів, з яких він відкинув їх показання в судовому засіданні. На їх думку вина ОСОБА_5 у інкримінованих злочинах не доведена. Звертають увагу також на чисельні порушення кримінально-процесуального закону на досудовому слідстві.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу і заперечував проти подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, касаційна скарга засудженого та захисника - частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього. Частина друга зазначеної норми передбачає дачу згоди суду особою, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.

У матеріалах кримінальної справи, у тому числі в протоколі судового засідання, відсутні дані про те, що ОСОБА_5 дав згоду суду на застосування до нього амністії за зазначеним Законом України.

За таких обставин суд допустив порушення ст. 9 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.

У зв’язку з цим вирок суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Доводи касаційної скарги про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, порушення норм кримінально-процесуального закону судом при розгляді справи та інші доводи підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, вирок апеляційного суду Житомирської області від 4 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.