Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого на вирок апеляційного суду Донецької області від 28 грудня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, грузина, громадянина Грузії, раніше неодноразово судимого, останній раз 12 травня 2006 року Дебальцевським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; постановою Алчевського міського суду Луганської області від 19 грудня 2007 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 4 дні,-

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю; за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

З метою попередження вчинення злочинів на залізничному транспорті постановлена окрема ухвала від 28 грудня 2009 року на адресу начальника ГУ МВС України в Донецькій області.

Як визнав встановленим суд, 24 червня 2009 року після 3 години ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та під впливом наркотичних засобів, з метою заволодіння чужим майном проник до плацкартного вагону № 13, який знаходився в складі поїзду № 348/347 "Санкт-Петербург – Маріуполь", який рухався через станцію Святогорськ Донецької області. Після цього, ОСОБА_5, йдучи по вказаному вагону та проходячи повз спальне місце № 13, де відпочивала ОСОБА_7, витягнув з її сумки гаманець, у якому знаходилось 520 гривень та направився до виходу з вагона. ОСОБА_7, яка одразу ж прокинулась та виявила зникнення гаманця, почала переслідувати засудженого та вимагати, щоб він повернув викрадене. Перебуваючи у малому тамбурі вагона, ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, направлені на утримання викраденого майна, за детально наведених обставин, вчинив умисне вбивство потерпілої з корисливих мотивів під час розбійного нападу на неї. При цьому завдав потерпілій не менше 10 ударів ножем в область передньої частини грудної клітки, після чого з місця вчинення злочину зник. Смерть потерпілої настала 24 червня 2009 року о 14 годині 05 хвилин у лікарні внаслідок отриманих колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням правої грудної артерії, обох легенів та серця.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи своєї винуватості у вчиненні злочинів, за які його засуджено, і правильності кваліфікації його дій, просить пом'якшити призначене покарання, посилаючись на те, що суд недостатньо врахував повне визнання ним вини, щире каяття, його молодий вік та наявність цілого ряду тяжких захворювань. Указує, що ніколи раніше не вчиняв злочини, пов'язані із застосуванням насильства до людини. Вважає, що з урахуванням усіх цих обставин суд мав підстави для призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а не у виді довічного позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого та вважав, що справа підлягає закриттю у зв’язку зі смертю засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка. Ці докази детально наведені у вироку суду.

Дії засудженого ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою зміну чи скасування вироку, не встановлено.

Обґрунтованим є і висновок суду стосовно обрання виду й міри покарання засудженому за вчинені злочини.

Ураховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, з яких убачається, що раніше він неодноразово засуджувався (4 рази) за вчинення корисливих злочинів та відбував покарання у місцях позбавлення волі, і незважаючи на це, знову вчинив особливо тяжкі корисливі злочини, перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння та під дією наркотичних засобів, що обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання, суд не знайшов можливості для призначення засудженому за ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк й належно вмотивував прийняте рішення про обрання засудженому, який являє собою підвищену небезпеку для суспільства, найсуворішого покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вирок відповідає вимогам статей 64, 65 КК України, а тому доводи засудженого у касаційній скарзі про те, що суд не мав підстав для призначення йому такого суворого покарання, є необґрунтованими.

Разом з цим, до початку розгляду справи у касаційному порядку з Донецького слідчого ізолятора, де ОСОБА_8 утримувався під вартою, надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_9 13 квітня 2010 року помер, що підтверджується доданою до повідомлення копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до вимог ст. 400-1 КПК України касаційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 6 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.

Пункт 8 ст. 6 КПК України передбачає закриття кримінальної справи щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого.

У матеріалах справи будь-яких даних, які б свідчили про необхідність провадження в справі для реабілітації засудженого, немає.

За таких обставин, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню, а справа – закриттю у зв'язку з його смертю.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 28 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 с к а с у в а т и, а справу щодо нього закрити на підставі п. 8 ст. 6 КПК України у зв'язку зі смертю.