Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Жука В.Г., Шевченко Т.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4,

вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 вересня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий,

засуджений за ч.1 ст. 368 КК України до штрафу в розмірі 12 800 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він, будучи начальником служби ДПН по обслуговуванню сільської місцевості Києво-Святошинського РУ, здійснюючи функції представника влади по контролю за дотриманням протипожежних вимог будівельних норм та правил пожежної безпеки під час проектування і будівництва, 12 червня 2009 року, приблизно об 11 годині, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, умисно, з корисливих мотивів, з використанням свого службового становища та всупереч інтересам служби, отримав від ОСОБА_5, що діяв в інтересах ОСОБА_6, хабар у сумі 6 000 грн. за видачу висновку щодо самовільного переобладнання садового будинку.

Касаційне подання прокурора містить посилання на м’якість призначеного засудженому покарання, необґрунтованість призначення мінімального строку додаткового покарання та нечіткість його формулювання у резолютивній частині вироку. З цих підстав прокурор просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у справі доказами і в касаційному порядку не оспорюються. Кваліфікація його дій за ч.1 ст. 368 КК України відповідає встановленим судом обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини його вчинення та дані про особу засудженого, а саме: те, що даний злочин відноситься до середньої тяжкості, засуджений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, працює.

Обставиною, що пом’якшує покарання, судом визнано щире каяття ОСОБА_4

З урахуванням сукупності наведених даних, відсутності обставин, що обтяжують покарання, повного визнання засудженим своєї вини, його поведінки під час досудового слідства і в суді, яка свідчить про активне сприяння у розкритті злочину, судом було прийнято мотивоване рішення про призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст. 368 КК України з призначенням йому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік. Рішення про призначення засудженому додаткового покарання викладене у резолютивній частині вироку чітко і не викликає жодних сумнівів під час його виконання.

З даними висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд, вказавши в ухвалі, що таке покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Рішення апеляційного суду винесено з дотриманням вимог ст. 377 КПК України і є мотивованим.

За наведених доводів касаційне подання прокурора є безпідставним.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити прокурору, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в задоволенні касаційного подання на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4.