Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 1 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2009 року щодо ОСОБА_4.

Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, не працюючий, не судимий,

був засуджений за ст. 152 ч.3 КК України на 7 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2009 року апеляції представниці потерпілої ОСОБА_5 – ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_4 задоволено. Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2009 року щодо ОСОБА_4 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_4 зі ст. 152 ч.3 КК України на ст. 122 ч.1 КК України і призначено йому покарання 3 роки позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

Із врахуванням змін, внесених до вироку судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4 визнаний винуватим у тому, що він у ніч на 8 січня 2008 року в с.Бишів Галицького району, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно заподіяв неповнолітній ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості, а справу направити на новий апеляційний розгляд. При цьому прокурор посилається на те, що апеляційний суд неправильно оцінив показання потерпілої на користь ОСОБА_4, не взяв до уваги сукупність доказів, які свідчили про її зґвалтування, а отже безпідставно перекваліфікував діяння ОСОБА_4 з ч.3 ст. 152 КК України на ч.1 ст. 122 КК України, що призвело до призначення йому невиправдано м’якого покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Розглядаючи апеляції потерпілої та її представниці, в яких вони просили перекваліфікувати дії засудженого на ст. 122 КК України, а також апеляції засудженого та його захисника з аналогічними доводами, суд апеляційної інстанції провів часткове судове слідство, в результаті якого прийшов до правильного висновку про відсутність у справі об’єктивних доказів про зґвалтування потерпілої ОСОБА_4 та ретельно обґрунтував свої висновки в ухвалі. За встановлених у справі фактичних обставин діяння ОСОБА_4 вірно кваліфіковані як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а отже покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, що є максимальним за санкцією ч.1 ст. 122 КК України, цілком відповідає тяжкості злочину, і призначене з урахуванням даних про особу засудженого та всіх обставин справи.

Доводів на обґрунтування вказівки прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону в поданні не наведено.

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду з метою скасування ухвали відносно ОСОБА_4 з мотивів, наведених у поданні прокурора.

Керуючись ст. 394 КПК України, -

відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора.