Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 01 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на постановлене щодо засудженого ОСОБА_1 судове рішення,

вироком Барського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого 22 жовтня 2008 року за ч. 2 ст. 186,

ч. 1 ст. 309 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків

ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він з початку вересня

2008 року за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 незаконно зберігав 18 набоїв, які є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї – малокаліберними пістолетними цільовими укороченими патронами кільцевого запалення, калібру

5, 6 мм, призначеними для стрільби із цілого ряду пістолетів, та без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, вагою у сухому вигляді 9, 73 г.

03 листопада 2008 року працівниками міліції під час обшуку домоволодіння ОСОБА_1 було виявлено та вилучено вказані бойові припаси та наркотичний засіб.

У касаційному поданні прокурор посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу, внаслідок м’якості, а також на порушення судом вимог ч. 4 ст. 71 КК України. Просить скасувати постановлене щодо

ОСОБА_1 судове рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за попереднім вироком від 22 жовтня 2008 року було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених

ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 186 КК України, на 4 роки позбавлення волі, а на підставі

ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Злочини, за які засуджено ОСОБА_1 у даній справі, він вчинив

у період з вересня по 03 листопада 2008 року, тобто під час невідбутої частини покарання, призначеного йому за попереднім вироком, яка становить, як свідчать матеріали справи, 4 роки позбавлення волі.

Виходячи з цього, а також з урахуванням вимог ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків у даній справі мало б бути призначене більшим від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, суд неправильно застосував до ОСОБА_1 кримінальний закон, а це згідно з вимогами ст. 398 КПК України є підставою для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.

Якщо під час нового розгляду винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів буде доведена, то покарання йому слід призначити за сукупністю вироків з дотриманням вимог, передбачених ч.4 ст. 71 КК України

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Вирок Барського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.