Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 1 червня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою законних представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 вересня 2009 року щодо ОСОБА_6,

вироком суду

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Токмак

Запорізької області,

такого, який не мав судимості,

засуджено:

• за ч. 3 ст. 152 КК України до позбавлення волі на строк 10 років;

• за ч. 2 ст. 153 КК України до позбавлення волі на строк 7 років;

• за ч. 2 ст. 125 КК України до арешту на строк 3 місяці.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

У період часу з 23 год. 30 хв. 15 серпня 2008 року по 00 год. 15 хв. 16 серпня 2008 року ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_6, перебували в будинку ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, куди запросили потерпілу ОСОБА_8 для спільного вживання алкогольних напоїв, де за попередньою змовою між собою, групою осіб зґвалтували ОСОБА_8 та задовольнили з нею статеву пристрасть неприродним способом із застосуванням до потерпілої фізичного насильства.

У результаті свої злочинних дій неповнолітній ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяли потерпілій ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 вересня 2009 року вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2009 року щодо ОСОБА_6 змінено: виключено ч. 2 ст. 125 КК України як зайву та пом’якшено покарання за ч. 2 ст. 152 КК України до 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

У касаційній скарзі законні представники ОСОБА_6 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджують, що судами як першої, так і апеляційної інстанцій були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, судове слідство проведено однобічно та неповно, було порушено право ОСОБА_6 на захист. Зазначають, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи їх апеляції. Просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі законних представників, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.

Із матеріалів справи убачається, що висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України за обставин, вказаних у вироку, ґрунтуються на достатніх і допустимих доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні, і яким судом надано належну оцінку.

Як на доказ винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, суд підставно послався на показання потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13; дані, що є у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, а також дані, що є у висновках судово-медичних експертиз, й інших наведених у вироку доказах.

Так, зокрема, потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила, що засуджені завдавали їй ударів та ґвалтували, у тому числі й невстановленим предметом.

Із висновку судово-медичної експертизи убачається, що ОСОБА_8 було заподіяно легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров’я, які утворилися за обставин, вказаних потерпілою.

У висновку судово-імунологічної експертизи вказано, що на одязі ОСОБА_6 виявлено кров потерпілої ОСОБА_8

Вказані докази, яким суд дав належну оцінку, повністю викривають ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, тому вважати, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, немає підстав.

Даних про те, що було порушено право ОСОБА_6 на захист, не встановлено.

Апеляційний суд при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку виключив із вироку ч. 2 ст. 125 КК України як зайву та пом’якшив покарання ОСОБА_6 до 7 років позбавлення волі.

Доводи законних представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, аналогічні доводам касаційної скарги, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Умотивувавши своє рішення, суд обґрунтовано визнав їх безпідставними. Рішення апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судом допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, було предметом перевірки суду касаційної інстанції і не знайшло підтвердження у матеріалах справи.

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, які характеризують особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, думку потерпілої щодо покарання.

Призначене ОСОБА_6 покарання, із урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги законних представників, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

відмовити у задоволенні касаційної скарги законним представникам засудженого ОСОБА_6 – ОСОБА_4 та ОСОБА_5