Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Севастополя Автономної Республіки Крим на вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5

Вироком суду:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Джанкой АР Крим,

жителя м. Севастополя АР Крим,

такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до позбавлення волі на строк п’ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено певні обов’язки.

Як визнав суд, у березні 2005 року, ОСОБА_5, володіючи відомостями щодо наявності у ОСОБА_6 великої суми грошей та знаючи його місцеперебування, вступив у злочинну змову із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, засудженими за цей злочин вироком Кемеровського обласного суду Російської Федерації від 25 липня 2007 року, на вчинення розбійного нападу на потерпілого, чим сприяв вчиненню злочину співучасниками.

4 березня 2005 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, за пособництвом ОСОБА_5, перебуваючи у під’їзді АДРЕСА_1, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6 та заволоділи його грошима на суму 100 000 російських рублів та мобільним телефоном "Giga z710i" вартістю 9 800 російських рублів.

Крім того, в червні 2005 року, ОСОБА_5, володіючи відомостями про наявність у ОСОБА_9 великої суми грошей, вступив у злочинну змову із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 засудженими за цей злочин вироком Кемеровського обласного суду Російської Федерації від 25 липня 2007 року та ОСОБА_10, справу щодо якого закрито у зв’язку зі смертю, про вчинення розбійного нападу на потерпілого.

10 червня 2005 року, реалізуючи план щодо заволодіння грошима ОСОБА_9 в сумі більше 1 мільйона російських рублів, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8, а він іншим співучасникам про те, що ОСОБА_9 повертається із роботи до свого помешкання із вказаною сумою грошей. Реалізуючи заздалегідь розроблений злочинний план, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 прибули до будинку АДРЕСА_2 де проживає потерпілий, та у під?їзді № 5 чекали на нього. Однак злочинний намір не довели до кінця, оскільки ОСОБА_9 не приїхав.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_11 не переглядався.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону в частині призначення винному покарання. Прокурор вважає, що суд, призначаючи покарання за ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України, безпідставно застосував ст. 69 КК України. На думку прокурора, суд мав умотивувати призначення ОСОБА_5 покарання, посилаючись на ч. 2 ст. 68 КК України.

Крім того, прокурор зазначає, що судом не призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України, за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора Гладкого О.Є., який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи прокурора, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, прокурором не оспорюється.

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_5 за ч.1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 та ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України прокурором під сумнів не ставиться.

Як убачається із вироку, суд у мотивувальній частині вказав що злочинні дії ОСОБА_5 за першим епізодом кваліфікує за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України, а за другим епізодом – за ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України.

Разом із тим, суд, на порушення вимог ст. 335 КПК України, якою передбачено, що резолютивна частина вироку повинна узгоджуватися із його мотивувальною частиною, призначив покарання лише ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім того, при призначенні ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України, поза увагою суду залишилися роз’яснення, що містяться у п. 61 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 8 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7" (v0008700-09) про те, що у разі призначення особі покарання згідно із частиною 2 ст. 68 КК України, у вироку суд повинен наводити відповідні мотиви. Посилатися на ст. 69 КК України у такому разі не потрібно.

За таких обставин вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню через неправильне застосування кримінального та істотне порушення кримінально-процесуального законів, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, перевірити як матеріали справи, так і доводи наведені у касаційному поданні прокурора та прийняти законне й обґрунтоване рішення. У разі доведеності винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, покарання йому має бути призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Балаклавського районного суду м. Севастополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суддів.