Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 01 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6

За вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше не судимого,

засуджено : за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на 2 роки і 6 місяців, з конфіскацією 1\6 частини майна, що належить засудженому; за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на 3 роки, з конфіскацією 1\5 частини майна, що належить засудженому.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на 3 роки, з конфіскацією 1\5 частини майна, що належить засудженому;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина

України, раніше не судимого,

засуджено: за ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на 2 роки і 6 місяців, з конфіскацією 1\6 частини майна, що належить засудженому; за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на 3 роки, з конфіскацією 1\5 частини майна, що належить засудженому.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на 3 роки, з конфіскацією 1\5 частини майна, що належить засудженому.

ОСОБА_5, який займав посаду в.о. старшого інспектора патрульної служби відділення охорони громадського порядку Царичанського РВ УМВС України в Дніпропетровської області, та ОСОБА_6, який працював інспектором патрульної служби відділення охорони громадського порядку цього ж райвідділу, суд першої інстанції визнав винуватими у зловживанні службовим становищем та в одержанні хабара при указаних у вироку обставинах.

Зокрема, як встановив суд, 27 липня 2006 року, близько 07 год. 00 хв., засуджені, прибувши додому до мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7, вимагали від нього хабара в сумі 1 000 грн за непритягнення його до кримінальної відповідальності за скоєння ДТП, яку останній скоїв напередодні, і щодо якої засудженими не було складено відповідний протокол та не зареєстровано згідно з існуючим порядком.

В цей же день, близько 8 год. 00 хв. біля автозаправки у с. Івано-Яризівка, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали від ОСОБА_7 частину хабара у сумі 600 грн. 29 липня 2006 року, біля адміністративного приміщення Царичанського РВ УМВС по вул. Нагорна, 9 в смт. Царичанка, засуджені отримали від ОСОБА_7 решту хабара у сумі 400 грн, де і були затримані співробітниками УВБ УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено: засудженим визначено покарання із застосуванням до кожного ст. 69 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки і, відповідно до 76 КК України (2341-14) , зобов’язано не виїжджати за межі території України.

У касаційному поданні, як видно із його змісту, прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, а справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України при складанні свого рішення, а також на неправильне застосування судом статей 75, 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні прокурора доводи, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до положень, передбачених ст. 377 КПК України, апеляційний суд, скасувавши або змінивши вирок суду першої інстанції, повинен навести докладні мотиви прийнятого рішення.

Із змісту ухвали вбачається, що апеляційним судом вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено: засудженим визначено покарання із застосуванням до кожного ст. 69 КК України і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, а також, відповідно до 76 КК України (2341-14) , зобов’язано не виїжджати за межі території України.

Згідно з ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням може мати місце тільки у випадку призначення засудженій особі покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від покарання на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції обом засудженим призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 1 місяць. Крім того, в резолютивній частині ухвали не зазначено, чи стосується застосування положень ст. 75 КК України призначеного засудженим додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади.

За змістом ст. 65 КК України при призначенні покарання суд, зокрема, враховує характеризуючі винну особу дані та обставини, що пом’якшують покарання, яких для застосування ст. 69 КК України має бути декілька.

Як видно із змісту мотивувальної частини ухвали, посилаючись на застосування ст. 69 КК України, апеляційний суд не указав, які ж саме обставини він визнає такими, що пом’якшують покарання.

Не відповідає положенням, передбаченим ст. 76 КК України, рішення апеляційного суду про покладення на засуджених обов’язку не виїжджати за межі території України.

Беручи до уваги наведені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими викладені у поданні прокурора доводи щодо незаконності ухвали апеляційного суду, у зв’язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час цього розгляду апеляційному суду необхідно розглянути подані на вирок апеляції, перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції з дотриманням відповідних вимог КПК України (1001-05) , звернувши при цьому увагу на інші викладені у касаційному поданні прокурора доводи, і прийняти законне та обґрунтоване рішення з викладенням в ухвалі аналізу доказів та мотивів прийняття такого рішення.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд.