Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 30 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням 1 рік, з покладенням на засудженого обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2,

на підставі ст. 89 КК України немаючого судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 2 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено позбавлення волі строком 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням 2 роки, з покладенням на засудженого обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, 15 березня 2006 року приблизно о 19-й годині ОСОБА_2 біля другого під’їзду будинку № 110 по вул. Соленій м. Селідове, відкрито викрав майно ОСОБА_3 на суму 1685 грн.

1 травня 2009 року приблизно о 21-й годині 30 хвилин ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 у дворі будинків № 37 та № 39 по вул. Нагорній м. Селідове із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_5, відкрито викрали майно потерпілого на суму 205 грн.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та правильності кваліфікації їх дій, зазначає, що призначення засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не відповідає тяжкості злочинів та їх особам, внаслідок м’якості. Просить вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку і його дії за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання.

Так, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд навів у вироку переконливі підстави прийняття такого рішення. Зокрема, суд врахував, як вбачається з вироку, що ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав та щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи.

Наведені обставини, що пом’якшують покарання, дані про особи винного давали суду підстави дійти до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Разом з тим, призначене покарання засудженому ОСОБА_2, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд не врахував, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, знову йому інкримінуються два епізоди злочинної діяльності, ухилявся від слідства, у зв’язку з чим знаходився у розшуку.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став.

З врахуванням наведеного, вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді справи буде доведена вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих злочинів, призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, слід вважати м’яким.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 30 вересня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.