Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Волинської області на вирок Любешівського районного суду Волинської області від 3 серпня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього судом обов’язків, передбачених п.п.2, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 5 травня 2009 року, приблизно о 18 год. 40 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи мотоциклом марки Дніпро-11 р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Радянській в с. Ветли Любешівського району Волинської області в напрямку с. Мукошин, не вибрав безпечної швидкості руху та з’їхав на узбіччя, де зіткнувся з опорою лінії зв’язку, внаслідок чого пасажиру ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого судового рішення у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а саме, судом не вказано, норми яких пунктів Правил дорожнього руху України порушені засудженим. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (v0014700-05) диспозиції ст.ст. 286- 288, 415 КК України є бланкетними. У зв’язку з цим судам необхідно ретельно з’ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв’язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно-небезпечними наслідками.

Проте, судом першої інстанції зазначені вимоги закону в повній мірі не виконані.

Як убачається з вироку, судом не вказано, норми яких пунктів Правил дорожнього руху України порушені підсудним ОСОБА_1 Отже, обвинувачення, в якому визнаний винним ОСОБА_1, є конкретним, що свідчить про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону.

У зв’язку цим вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Волинської області задовольнити.

Вирок Любешівського районного суду Волинської області від 3 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.