Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 27 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2010 року щодо нього,

Вироком Лутугинського районного суду Луганської області від 19 листопада 2009 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України;

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 12 січня 2010 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 1 грудня 2005 року близько 23 год. 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння у барі "Круїз" розташованого поблизу зупинки громадського транспорту у м. Лутугіно, таємно викрали мобільний телефон марки "Соні-Еріксон", заподіявши матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 527,50 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що він не був повідомлений про дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Також зазначає, що на момент розгляду апеляції він знаходився на амбулаторному лікуванні. У зв’язку з цим просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Засудженим ОСОБА_2 вирок у касаційному порядку не оскаржено та на нього не принесено касаційне подання прокурором.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, і що, по суті, у касаційній скарзі засудженого не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації його дій.

Що ж стосується доводів засудженого про те, що справу розглянуто в суді апеляційної інстанції без його участі, оскільки його не було повідомлено про дату розгляду, то вони є безпідставними.

Як вбачається із матеріалів справи кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місцевим судом було призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції на 12 січня 2010 року, про що належним чином 12 грудня 2009 року було повідомлено всім учасникам процесу, в тому числі й засудженому ОСОБА_1 (а.с. 208).

Посилання засудженого про те, що з 9 по 15 січня 2010 року він знаходився на амбулаторному лікуванні і фізично не міг бути присутнім в судовому засіданні не є підставою для скасування ухвали апеляційного суду, оскільки ОСОБА_1 не заявляв клопотання про перенос розгляду апеляції у зв’язку з його хворобою, а відповідно до вимог ст. 362 КПК України неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи.

Оскільки порушень кримінально-процесуального закону судом у справі не допущено, то колегія суддів вважає за необхідне відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.