Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, на вирок апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2009 року, яким засуджено до позбавлення волі

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого;

- за ч.1 ст. 186 КК України на 2 роки;

- за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.2 ст. 263 КК України на 3 роки;

- за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки;

- за ст. 348 КК України на 13 років, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно на 13 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючого судимості в силу ст. 55 КК України 1960 р.;

- за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки;

- за ч.1 ст. 345 КК України на 2 роки;

- за ч.4 ст. 27, ст. 348 КК України на 10 років, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно на 10 років.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

судимого:

1). 25.10.2000 р. за ч.2 ст. 140 КК України 1960 р. на 3 роки позбавлення волі;

2). 30.06.2005 р. за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 7.12.2007 р. умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 6 днів;

- за ч.4 ст. 296 КК України на 4 роки;

- за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на 7 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 1 рік невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено на 8 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

Постановлено стягнути:

- солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 510 грн. матеріальних збитків.

- солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 860 грн. матеріальних збитків.

- в рівних долях із ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судові витрати на загальну суму 574,59 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони, 7 березня 2009 року за попередньою змовою між собою, взявши ножа і держак від лопати, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, близько 21 год. прийшли у двір будинку № 4 на вул. Старобільську у м. Краматорську і викликали раніше їм не знайомого ОСОБА_4

Останній оцінивши обстановку і побоюючись за своє життя і здоров’я по мобільному телефону викликав свого брата ОСОБА_5

ОСОБА_1, використовуючи незначний привід, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи у групі із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, використовуючи предмет, який був заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме, держак від лопати, завдав ним два удари і одного удару ногою в голову ОСОБА_4

У свою чергу ОСОБА_2 приставив до шиї потерпілого ножа, який є холодною зброєю, і який він носив з собою без відповідного дозволу, став виказувати погрози застосувати насильство небезпечне для життя і здоров’я останнього, після чого завдав йому удару ногою в голову і відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_4 заподіявши йому матеріальних збитків на загальну суму 241,50 грн.

ОСОБА_3 придавив потерпілого руками до землі і утримував в такому положенні певний час. Своїми умисними діями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спричинили потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Близько 21 год. 30 хв. на місце події прибув ОСОБА_5 і побачивши, що засуджені не хочуть залишати двір будинку, побоюючись за своє та ОСОБА_4 життя і здоров’я, вистрелив із пневматичного газобалонного пістолета в бік засуджених.

Продовжуючи свої хуліганські дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали переслідувати ОСОБА_5 і наздогнавши його на перетині вулиць К.Цеткін і Врожайної с. Іванівка м. Краматорська, за попередньою домовленістю між собою, вирішили вчинити розбійний напад на останнього з метою заволодіння пневматичним газобалонним пістолетом, для чого ОСОБА_2 почав ножем завдавати ударів потерпілому в груди та інші частини тіла, а ОСОБА_3 руками по рукам потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. Після чого заволоділи пневматичним газобалонним пістолетом ОСОБА_5

В цей час працівники міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в ході перевірки повідомлення про злочин, близько 1 год. 40 хв. 8 березня 2009 року прибули до будинку № 138 на вул. К.Цеткін, де зустрілися із засудженими. ОСОБА_1, опасаючись бути затриманим, вихопив із одежі пневматичний газобалонний пістолет і направив його в сторону ОСОБА_6 виказуючи при цьому погрози вбивством працівнику правоохоронного органу і призвав до вчинення вбивства ОСОБА_2

Однак, ОСОБА_6 вибив з рук ОСОБА_1 пістолет і прийняв міри по його затриманню. Проте ОСОБА_2 ножем завдав ударів працівнику правоохоронного органу в грудну клітку, а також в ліву руку, однак не довів свій умисел, направлений на вбивство працівника правоохоронного органу, до кінця з підстав, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 затримали ОСОБА_2, а ОСОБА_6 своєчасно було надано кваліфіковану медичну допомогу.

В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_6 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор вказує на порушення судом вимог ст.ст. 64, 334 КПК України, вважає, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по епізоду щодо ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 296 КК України, а також зазначає, що суд при призначенні покарання безпідставно послався на те, що всі підсудні вчинили злочини з особливою зухвалістю і жорстокістю. Стверджує, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 345 і ч.4 ст. 27, ст. 348 КК України і вважає, що ці дії необхідно кваліфікувати за ст. 348 КК України, що відповідно тягне за собою призначення більш суворого покарання. Також указує, що в діях засуджених відсутня кваліфікуюча ознака ч.4 ст. 296 КК України, як хуліганство вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Засудженим ОСОБА_1 подано заперечення на касаційне подання прокурора.

У касаційних скаргах і доповненнях до них:

засуджений ОСОБА_1 вказує на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, вважає, що справу сфабриковано працівниками слідства. Не згоден з кваліфікацією його дій. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

засуджений ОСОБА_2 виказує свою незгоду з кваліфікацією його дій за ч.1 ст. 186 та ст. 348 КК України. Стверджує, що він не знав, що ОСОБА_6 працівник міліції, оскільки останній був одягнутий в цивільну форму. Просить вирок скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

засуджений ОСОБА_3 вважає, що судом безпідставно застосовано положення ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання. Також зазначає, що суд не мотивував у вироку стягнення на користь ОСОБА_4 матеріальних збитків, судове слідство проведено неповно і з обвинувальним ухилом. Не згоден з кваліфікацією його дій за ч.4 ст. 296 КК України, а також зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, вислухавши пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали свої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог статей 323, 334 КПК України та роз’яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

При розгляді даної кримінальної справи та постановленні вироку суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону.

Так, суд описуючи обставини, які визнав доведеними, зазначив, що хуліганські дії засуджених щодо ОСОБА_4 продовжувались приблизно до 21 год. 30 хв. 7 серпня 2009 року.

Однак надалі суд зазначив, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 наздогнали ОСОБА_5 о 21 год. 30 хв. 7 серпня 2009 року.

Також суд допустив суперечності в оцінці матеріальних збитків заподіяних ОСОБА_4, оскільки зазначив, що в результаті викрадення мобільного телефону потерпілому ОСОБА_4 заподіяно збитків на суму 241 грн. 50 коп.

Проте, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи матеріальні збитки заподіяні ОСОБА_4 у зв’язку з викраденням його мобільного телефону становлять 304 грн. 50 коп. (т.2, а.с. 326-332).

Разом з тим, задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_4, не мотивувавши свого рішення, стягнув із засуджених в солідарному порядку на користь останнього 510 грн. матеріальних збитків.

Також, як убачається з мотивувальної частини вироку, суд визнав встановленим, що після пострілів ОСОБА_5 в бік засуджених, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 продовжуючи свої хуліганські дії, попередньо домовились між собою на вчинення розбійного нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном. Реалізуючи вказану домовленість останні наздогнали потерпілого і ОСОБА_2 завдав йому не менше трьох ударів ножем, а ОСОБА_3 завдавав ударів руками по рукам, після чого вони заволоділи пістолетом потерпілого.

Проте такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені на неперевірених показаннях і містять істотні суперечності.

Із показань ОСОБА_2 даних ним під час досудового слідства та в судовому засіданні вбачається, що коли підбіг ОСОБА_5 і зробив чотири постріли з пістолета попавши в обличчя ОСОБА_1 і йому в ногу, то побачивши, що ОСОБА_5 почав втікати, він наздогнав його, збив з ніг і завдав йому декілька ударів ножем. В цей момент підбіг ОСОБА_3, вихватив з його рук ножа, а у потерпілого пістолет, після чого ОСОБА_5 втік (т.4, а.с. 99-100).

ОСОБА_3, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні давав аналогічні показання (т.4, а.с. 107-108).

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що намагаючись припинити хуліганські дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, він зробив з пневматичного газобалонного пістолету постріли в їх сторону, однак вони не реагували на його зауваження і почали за ним бігти. Догнавши його ОСОБА_2 завдав йому ударів ножем, а ОСОБА_3 завдав йому ударів по рукам і забрав пістолет, після чого він утік (т.4, а.с. 117-118).

З наведеного та інших наявних в матеріалах справи доказів убачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, після проведених в їх бік пострілів, не домовлялися про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_5, а з метою подолання опору ОСОБА_5, який намагався припинити хуліганські дії, наздогнали його і відкрито заволоділи пістолетом потерпілого, таким чином у діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутня об’єктивна сторона розбою.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) при вирішенні питання про кваліфікацію дій винних осіб, які під час грубого порушення громадського порядку з мотиву явної неповаги до суспільства вчинили й інші злочини, передбачені різними статтями Особливої частини КК (2341-14) , судам належить виходити з положень ст. 33 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 намагаючись припинити хуліганські дії засуджених, зробив в їх бік постріли з пневматичного газобалонного пістолету, то засуджені, у свою чергу продовжуючи хуліганські дії, догнали потерпілого та із застосуванням холодної зброї завдали йому тілесних ушкоджень і відкрито заволоділи його майном, а саме, пістолетом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами прокурора про необхідність скасування вироку у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону.

Що стосується тверджень прокурора про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 348 КК України то це питання прокурор вправі вирішити при новому судовому розгляді, скориставшись положеннями ст. 277 КПК України і змінивши пред’явлене обвинувачення в суді.

Під час нового судового розгляду має бути ураховано зазначене у даній ухвалі, а також належним чином, відповідно до вимог закону, перевірені доводи, наведені у поданні прокурора та касаційних скаргах засуджених. У залежності від встановленого, повинно бути прийняте законне й обгрунтоване рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2009 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.