Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 2 квітня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

Вироком суду ОСОБА_5 визнана винною у тому, що вона придбала, виготовила та зберігала особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс вагою 39,6 гр. без мети збуту.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд призначив ОСОБА_5, яка є вагітною, покарання у виді обмеження волі, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішення суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину суд обґрунтував доказами, які містяться в матеріалах справи.

Проте, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд неправильно застосував кримінальний закон.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до вагітних жінок.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень засудженої, на час розгляду справи в суді вона була вагітна (а. с. 37, 83), а тому у відповідності до вимог ст. 61 КК України їй не могло бути призначено таке покарання як обмеження волі.

Оскільки суд застосував до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування призначеного покарання, а у поданні не ставиться питання про скасування вироку у зв’язку з м'якістю призначеного покарання, то інше, передбачене санкцією ч. 1 ст. 309 КК України покарання, з урахуванням положення ст. 397 КПК України, не може бути їй призначене.

Виходячи із роз’яснень, які містяться в абз. 7 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , вирок щодо засудженої необхідно змінити і звільнити її від призначеного покарання.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Краснокутського районного суду Харківської області від

2 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, звільнивши її від призначеного покарання.