Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 27 травня 2010 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 30 липня 2009 року, постановлену у справі за їхньою скаргою на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 15 травня 2009 року,

постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 липня 2009 року задоволено скаргу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та скасовано постанову прокурора м.Чернівці від 15.05.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за невиконання рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 2.03.2007 року і направлено матеріали для проведення додаткової перевірки прокурору м.Чернівці.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 30 липня 2009 року постанову суду скасовано, а скаргу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи залишено без задоволення.

Апеляційний суд в ухвалі погодився з рішенням прокурора про необхідність відмовити у порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин, оскільки саме рішення про передачу земельної ділянки приймається колегіальним органом, а проект рішення сесії міськради, який погоджується названими посадовими особами, не є процесуальним документом і не тягне будь-яких юридичних наслідків. Крім того, апеляційний суд вказав на необгрунтованість посилання суду першої інстанції щодо відсутності додаткової перевірки після винесення попередньої постанови.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 порушується питання про скасування ухвали та направлення справи на нове розслідування. Скаржники посилаються на упередженість суддів апеляційного суду, вважають, що ухвала не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки є немотивованою. Зазначають, що після направлення справи для проведення додаткової перевірки заяви про злочин прокурором в повному обсязі не були виконані дії, вказані у постанові суду.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Опанасюка О.В., який просив частково задовольнити касаційну скаргу, пояснення ОСОБА_5, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду – скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

Статтею 351 КПК України передбачено порядок, відповідно до якого суд, в разі надходження апеляції, повинен повідомити про це осіб, інтересів яких стосується апеляція, надати її копію або ознайомити з нею в суді, а також роз’яснити право подати заперечення на апеляцію. Однак, з матеріалів кримінальної справи не вбачається, щоб суд виконав зазначені вимоги закону.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 були вчасно повідомлені про слухання справи в апеляційній інстанції, чим порушено вимоги ч.3 ст. 354 КК України.

Разом з тим, апеляційний суд, в порушення вимог ч.1 ст. 365 КПК України, приймаючи рішення по суті скарги, вийшов за межі апеляції, оскільки прокурор ставив питання тільки про скасування постанови суду першої інстанції.

Отже, відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України, у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду необхідно усунути наведені вище недоліки та постановити законне рішення.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 30 липня 2009 року, постановлену у справі за скаргою ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в той же апеляційний суд в іншому складі.