Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Комсервіс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року,

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комсервіс" (далі - позивач, ТОВ "Комсервіс") звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, від 13.10.2014 року № 0011112203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Крім того, відносно контрагента ТОВ "Сакра Груп" відкрито кримінальне провадження за ст.ст. 205 і 212 Кримінального кодексу України (за фіктивне підприємництво та ухилення від сплати податків), що також свідчить про нереальність господарських операцій.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 10.09.2014 року № 1795, направлення на проведення перевірки від 10.09.2014 року та постанови слідчого першого ВКР СУФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Макаренка Ю.В. від 23.04.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Комсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Сакра Груп" (ідентифікаційний код 38888023), ТОВ "Центері Прайм" (ідентифікаційний код 39122369), ТОВ "Гарант Максимум" (ідентифікаційний код 38683718) і ТОВ "Профіт Партнер" (ідентифікаційний код 39207798) за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складений акт від 25.09.2014 року № 1070/26-54-22-03/31810668 (надалі - акт перевірки).

Відповідно до наданих позивачем до перевірки документів та даних поданої податкової звітності з податку на додану вартість, перевіряючим встановлено декларування ПП "Комсервіс" податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ "Сакра Груп" (на підставі договорів про надання маркетингових послуг, податкові накладні від 31.01.2014 року № 31020 на суму ПДВ 19 644 грн., від 28.02.2014 року № 28023 на суму ПДВ 58 546,60 грн., від 31.03.2014 року № 31033 на суму ПДВ 67 564 грн., від 30.04.2014 року № 30042 на суму ПДВ 75 949 грн., акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2014 року № 31020, від 28.02.2014 року № 28023, від 31.03.2014 року № 31033, від 30.04.2014 року № 30042), ТОВ "Гарант Максимум" (на підставі договору про надання маркетингових послуг від 05.05.2014 року № 05/01-М, податкові накладні від 13.05.2014 року № 13065 на суму ПДВ 9166,67 грн., від 21.05.2014 року № 21071 на суму ПДВ 9166,67 грн., від 29.05.2014 року № 29080 на суму ПДВ 9166,67 грн., акти здачі-прийняття робіт з аналогічними реквізитами), ТОВ "Центері Прайм" (податкова накладна від 30.05.2014 року № 207 на суму ПДВ 27500 грн.) і ТОВ "Профіт Партнер" (податкова накладна від 30.06.2014 року № 128 на суму ПДВ 32660 грн.) всього на загальну суму 349 384 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 19644 грн., за лютий 2014 року - 58547 грн., за березень 2014 року - 67564 грн., за квітень 2014 року - 75949 грн., за травень 2014 року - 55000 грн., червень 2014 року - 32660 грн., липень 2014 року - 40020 грн.

У зазначеному акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 349384 грн., в тому числі за звітний період січень 2014 року в сумі 19644 грн., за лютий 2014 року - 58547 грн., за березень 2014 року - 67564 грн., за квітень 2014 року - 75949 грн., за травень 2014 року - 55000 грн., червень 2014 року - 32660 грн., липень 2014 року - 40020 грн.

Перевіряючий дійшов висновку про відсутність у ПП "Комсервіс" достатніх правових підстав для формування показників валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з названими вище підприємствами.

Вказані висновки зроблені з огляду на те, що позивачем не було надано до перевірки первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ "Центері Прайм", ТОВ "Профіт Партнер"; встановлено факт наявності порушеного кримінального провадження щодо діяльності ТОВ "Сакра Груп"; на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення (форми "Р") від 13.10.2014 року за № 0011112203, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 436730 грн., в т.ч. 349384 грн. за основним платежем, 87346 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ "Сакра Груп", ТОВ "Центері Прайм", ТОВ "Гарант Максимум", ТОВ "Профіт Партнер".

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов договорів, реальності здійснення господарських операцій, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Сакра Груп", ТОВ "Центері Прайм", ТОВ "Гарант Максимум", ТОВ "Профіт Партнер" та використання у власній господарській діяльності наданих послуг, подано суду копії: договорів, податкових накладних, платіжних доручень, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти звірки взаєморозрахунків, звіти про реалізацію маркетингових послуг та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари/послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти ТОВ "Сакра Груп", ТОВ "Центері Прайм", ТОВ "Гарант Максимум", ТОВ "Профіт Партнер" були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Сакра Груп", ТОВ "Центері Прайм", ТОВ "Гарант Максимум", ТОВ "Профіт Партнер", оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.

Доводи відповідача про те, що відносно контрагента ТОВ "Сакра Груп" відкрито кримінальне провадження за ст.ст. 205 і 212 Кримінального кодексу України (за фіктивне підприємництво та ухилення від сплати податків), що також свідчить про нереальність господарських операцій, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП "Комсервіс" та/або його контрагентів - ТОВ "Сакра Груп", ТОВ "Центері Прайм", ТОВ "Гарант Максимум" і ТОВ "Профіт Партнер", - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) .

Також, відповідачем не доведено, що укладені між ПП "Комсервіс" і контрагентами ТОВ "Сакра Груп", ТОВ "Центері Прайм", ТОВ "Гарант Максимум" і ТОВ "Профіт Партнер" договори про надання маркетингових послуг і первинні документи до них підписані не уповноваженими на те особами.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, відповідно до якої законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

При цьому, відповідачем не доведено, що контрагентам позивача визначались суми податкових зобов'язань.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок (акти неможливості проведення звірки) контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані. У зазначеному акті не досліджувалась поставка послуг та правильність формування показників податкової звітності.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року у справі № 826/1405/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 КАС України.