Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 27 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 26 травня 2009 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва,

судимого 17 квітня 2008 року за ч. 3 ст. 185 КК

України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на

підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з

випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 5 років позбавлення волі.

Цим вироком засуджено й ОСОБА_3, вирок щодо нього у касаційному порядку не оскаржено.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 13 листопада 2008 року, за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, таємно викрав: з автомобіля ВАЗ 21011 майно ОСОБА_6 вартістю 1 015 грн.; з автомобіля ВАЗ 2101 майно ОСОБА_7 вартістю 800 грн.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_4 посилається на неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що досудовим слідством допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки він страждає істотними дефектами мови, у зв’язку із чим участь захисника у справі є обов’язковою, а йому захисника не надали. Просить скасувати вирок та направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину є правильним і ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, які згідно ч. 3 ст. 299 КПК України у судовому засіданні не досліджувались.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Вивченням матеріалів справи істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Як убачається з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_4 заявив, що послуг захисника не потребує, свої права буде захищати самостійно (а.с. 62).

Даних на підтвердження доводів ОСОБА_4 про те, що він через свої фізичні вади не міг самостійно реалізувати своє право на захист, матеріали справи не містять.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.