Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 27 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 на постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення.

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2008 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Броди Львівської області, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 172 КК України до штрафу у розмірі 680 грн., за ч. 2 ст. 271 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною з виготовленням та реалізацією макаронних виробів на 1 рік, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено 2 роки позбавлення волі позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною з виготовленням та реалізацією макаронних виробів на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язку, передбаченого п. 2 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 50 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він, будучи приватним підприємцем, використовуючи найману робочу силу, у вересні 2006 року, грубо порушуючи вимоги ч. 1 ст. 24, ст. 48 КЗпП України, не оформив трудові відношення з ОСОБА_5 шляхом укладення письмового трудового договору та не вніс відповідний запис до його трудової книжки.

Крім того, у вересні 2006 року, ОСОБА_7, порушуючи вимоги Закону України "Про охорону праці" (2694-12) , "Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці" (z0231-05) , "Правил безпеки для виробництва хліба, хлібобулочних і макаронних виробів" та інших нормативних актів, ввів в експлуатацію цех із виготовлення макаронних виробів без проектної документації, відповідного дозволу, прийомки державною комісією. У тому числі, він допустив до роботи оператора ОСОБА_5 без навчання та перевірки знань із питань охорони праці, не забезпечивши спеціальним одягом, внаслідок чого 22 вересня 2006 року ОСОБА_5 при роботі на вакуумному пресі агрегату з виготовлення макаронних виробів отримав травму – відрив лівої кінцівки на рівні верхньої третини лівого передпліччя, що є тяжким тілесним ушкодженням.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого й особі засудженого. Посилається на те, що суд безпідставно звільнив засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням . Указує, що додаткове покарання у даному випадку має бути пов’язаним не тільки з виготовленням макаронних виробів, а й з іншим небезпечним виробництвом. Зазначає, що за ч. 1 ст. 172 КК України справу щодо ОСОБА_7 слід закрити за ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону. Наполягає, що слід було притягнути до кримінальної відповідальності в межах цієї кримінальної справи ОСОБА_4., який на його думку винен у незабезпеченні здорових та безпечних умов праці. Просить скасувати судові рішення та направити справу на нове розслідування.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що у діях ОСОБА_7 убачається склад адміністративного правопорушення. Просить скасувати судові рішення та закрити справу за ч. 1 ст. 172 КК України за відсутністю події злочину, за ч. 2 ст. 271 КК України – за відсутністю складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав подання, а скарги просив залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг та подання, колегія суддів дійшла наступного.

Твердження у касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 вчинив адміністративні правопорушення, а не злочини, є безпідставними й спростовуються наведеними у судових рішеннях доказами.

Зокрема, його винуватість підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, речовим доказом – трудовою книжкою ОСОБА_5, даними висновків експерта, комісії територіального управління Держпромгірнагляду у Львівській області, судово-технічної експертизи та іншими матеріалами справи.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не виявлено.

Тому висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у грубому порушенні вимог законодавства про працю та про охорони праці, що спричинило тяжкі наслідки, є правильним.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 271 КК України кваліфіковано вірно.

Даних, які б свідчили, що у справі допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Твердження у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_5 про те, що суд безпідставно не притягнув до кримінальної відповідальності ОСОБА_4., є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 272 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

Доводи у касаційному поданні про те, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, є необґрунтованими.

Як видно з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого, зокрема, щире каяття та сприяння розкриттю злочину, відсутність попередніх судимостей, позитивну характеристику, а також те, що він є інвалідом другої групи. Також суд взяв до уваги ту обставину, що з часу вчинення злочину минуло два роки. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, вважав, що ОСОБА_7 слід звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (т. 1 а.с. 90).

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Разом із тим, доводи у касаційному поданні про те, що суд мав закрити справу за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 172 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, є слушними.

Згідно з вимогами ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки, - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Санкцією ч. 1 ст. 172 КК України передбачено покарання у виді штрафу до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправних робіт на строк до двох років.

Отже, на момент постановлення вироку ОСОБА_7 підлягав звільненню від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв'язку із закінченням строків давності, тому судові рішення щодо нього у цій частині підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 березня 2009 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 172 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 271 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю, пов’язаною з виготовленням та реалізацією макаронних виробів на 1 рік, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язку, передбаченого п. 2 ст. 76 КК України.