Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 27 травня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора Тернопільської області на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2009 року щодо ОСОБА_5,

вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 2 квітня 2008 року

ОСОБА_5,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Кременці Тернопільської області

раніше несудимого,-

засуджено за ч.1 ст. 296 КК України до сплати штрафу в доход держави у сумі 8500 грн..

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 200 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_7 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2009 року відмовлено у задоволенні подання відділу ДВС Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області від 24 лютого 2009 року про заміну ОСОБА_5 несплаченої суми штрафу у розмірі 7500 грн. покаранням у виді громадських або виправних робіт.

В апеляційному порядку зазначена постанова не перевірялася.

У касаційному поданні прокурор Тернопільської області, ставить питання про скасування постанови районного суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що у зв’язку з невиконанням ОСОБА_5 вироку суду, несплатою штрафу та відсутністю у засудженого майна, на яке можна було б накласти арешт для забезпечення виконання вироку, районний суд повинен був замінити несплачену частину штрафу у розмірі 7500 грн. на громадські роботи у розмірі двісті сорока годин.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та призначення покарання, яке не відподає тяжкості злочину та особі засудженого.

Виходячи із вимог ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Цих вимог закону Кременецький районний суд Тернопільської області під час розгляду подання відділу державної виконавчої служби про заміну штрафу покаранням у виді громадських або виправних робіт не дотримався.

Так, статтею 53 КК України передбачено, що у разі неможливості сплати засудженим штрафу суд може замінити його покаранням у виді громадських або виправних робіт. При цьому, якщо порушено питання про заміну штрафу на громадські роботи, суд не вправі відмовити за мотивами того, що при розрахунку нового покарання воно буде більшим, ніж це передбачено чинним законодавством. У такому випадку суд, визначаючи розмір нового покарання, має дотриматися вимог ст. 56 КК України, якою передбачено, що максимальний розмір громадських робіт не повинен перевищувати 240 годин.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки наведені порушення є такими, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі.

Під час нового судового розгляду суду належить розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 53, 56, 57 КК України та ст. 410 КПК України.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,-

касаційне подання прокурора Тернопільської області задовольнити.

Постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.