Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 травня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на судові рішення за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4

Постановою прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України від 7 травня 2009 року порушено кримінальну справу щодо заступника Голови Служби безпеки України – начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ОСОБА_5 – службової особи, яка займає відповідальне становище, у зв`язку з умисним невиконанням ним ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 лютого 2009 року у справі №1/1172 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України.

Зазначену постанову прокурора адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 оскаржив до суду.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2009 року скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задоволено, постанову прокурора від 7 травня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо заступника Голови Служби безпеки України ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, скасовано.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2009 року постанову районного суду залишено без зміни.

Із постанови прокурора вбачається, що до Генеральної прокуратури України надійшло звернення народного депутата України ОСОБА_6 щодо притягнення до кримінальної відповідальності заступника Голови Служби безпеки України - начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ОСОБА_5 за умисне невиконання ним ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2009 року у справі №1/1172. У ході перевірки з`ясовано, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває адміністративна справа за позовом народного депутата України ОСОБА_6 до заступника Голови Служби безпеки України - ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій стосовно незаконного втручання ним і дезорганізації діяльності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Ухвалою суду від 06.02.2009 р. у цій справі задоволено клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання заступника Голови Служби безпеки України - ОСОБА_5 утриматися від виконання своїх посадових обов`язків до розгляду справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Не зважаючи на це, ОСОБА_5 12.02.2009 р. затвердив постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб за фактом вчинення ними контрабандного переміщення вантажу на адресу ТОВ "WANTED GRUP" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 201 КК України.

Скасовуючи цю постанову, суд першої інстанції зазначив, що в діях ОСОБА_5 відсутня об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, оскільки в справі немає даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 умисно не виконувалося судове рішення, яке набрало законної сили.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, просить судові рішення за скаргою адвоката ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що кримінальну справу щодо ОСОБА_5 порушено за наявності законних приводів і підстав. Стверджує, що ОСОБА_4 не являвся захисником ОСОБА_5, а тому суд у порушення вимог ч.2 ст. 236-7 КПК України не мав права розглядати його скаргу.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови. Згідно з ч.2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки у тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як убачається з матеріалів справи, приводом для порушення кримінальної справи було звернення народного депутата України ОСОБА_6 щодо притягнення до кримінальної відповідальності заступника Голови Служби безпеки України – ОСОБА_5 за умисне невиконання ним ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2009 року у справі №1/1172.

Натомість, під час його перевірки достатніх підстав до порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, не виявлено. Цією нормою передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання службовою особою судового рішення, що набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 118 КАС України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Однак, ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку і залежно від цього визначається момент набрання нею законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 12.02.2009 р. – день затвердження ОСОБА_5 постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 та інших осіб – ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2009 р. законної сили не набрала, оскільки вона була оскаржена ОСОБА_5 до Київського апеляційного адміністративного суду.

Крім того, в матеріалах перевірки відсутні дані про те, що офіційно ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 лютого 2009 року направлялась до Служби безпеки України для виконання, в Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче переведення по цій ухвалі зареєстрованим не значиться.

Таким чином, суди першої і апеляційної інстанцій правильно прийшли до висновку про відсутність у матеріалах дослідчої перевірки достатніх даних для порушення кримінальної справи. Отже, рішення про скасування постанови прокурора є обґрунтованим.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_4 не являвся захисником ОСОБА_5, а тому не мав права розглядати його скаргу є безпідставними.

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 236-7 КПК України скарга на постанову про порушення кримінальної справи може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником. У матеріалах справи є нотаріально завірена довіреність, якою ОСОБА_5 уповноважує адвоката ОСОБА_4 подавати від його імені скарги в суди будь-якої інстанції. Оскільки порядок допуску захисника на цій стадії вищезазначеною нормою закону не врегульовано, то суд законно прийняв до розгляду скаргу адвоката ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій.