Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 25 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2009 року щодо нього,

вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Дніпропетровська,

раніше неодноразово судимого,

останнього разу 26 червня 2006 року

Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська

за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців, звільненого 3 грудня 2007 року на підставі ст. 81 КК України від відбування покарання умовно-достроково на 7 місяців 18 днів,

засуджено:

– за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

– за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком приєднано частину невідбутого покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2006 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь НІЕКЦ УМВС України в Дніпропетровській області за проведення хімічної експертизи 564 грн.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він у невстановлені слідством час, місці, та джерела, будучи особою, яка раніше вчинила злочин за ст. 309 КК України, незаконно, з метою збуту придбав особливо небезпечну психотропну речовину – препарат, кустарно виготовлений із ефедрину, псевдоефедрину, вагою в перерахунку на суху речовину 0,12 г, яку переніс до місця свого проживання у АДРЕСА_1, де незаконно, з метою збуту продовжував зберігати.

4 травня 2008 року з 21 год. 20 хв. по 21 год. 45 хв., перебуваючи за місцем свого проживання, ОСОБА_1 продав за 15 грн, і таким чином незаконно збув, ОСОБА_2 вищезазначену особливо небезпечну психотропну речовину – препарат, кустарно виготовлений із ефедрину, псевдоефедрину, вагою в перерахунку на суху речовину 0,12 г.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 у невстановлені слідством час, місці, та джерела незаконно, без мети збуту, придбав особливо небезпечну психотропну речовину – препарат, кустарно виготовлений із ефедрину, псевдоефедрину, вагою в перерахунку на суху речовину 0,058 г та 0,464 г, яку зберігаючи при собі, переніс до місця свого проживання за вищезазначеною адресою, де продовжував зберігати без мети збуту.

20 червня 2008 року приблизно о 12 год. 24 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання незаконно збув ОСОБА_2 за 15 грн частину раніше придбаної особливо небезпечної психотропної речовини – препарат, кустарно виготовлений із ефедрину, псевдоефедрину, вагою в перерахунку на суху речовину 0,058 г, а частину, яка лишилася, особливо небезпечної психотропної речовини – препарат, кустарно виготовлений із ефедрину, псевдоефедрину, вагою в перерахунку на суху речовину 0,464 г продовжував зберігати без мети збуту за місцем свого проживання до моменту його виявлення і вилучення при проведенні 20 червня 2008 року з 13 год. 40 хв. по 16 год. 00 хв. обшуку в АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2009 року вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінено: в частині вирішення судових витрат і стягнення із засудженого на користь НІЕКЦ УМВС України в Дніпропетровській області за проведення хімічної експертизи 564 грн вирок скасовано, а в решті - залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2009 року щодо нього скасувати, а справу направити на нове досудове розслідування. Засуджений стверджує, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено однобічно, неповно, із суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону, а висновки суду щодо його винності у збуті психотропних речовин не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на його незаконне затримання, на порушення його права на захист. Зазначає, що судом відхилені його клопотання, зокрема, щодо витребування документів із ФІНО стосовно видачі коштів для проведення оперативних закупок, про призначення дактилоскопічної експертизи, про виклик та допит свідків у судовому засіданні. ОСОБА_1 вказує на те, що йому не дали повністю ознайомитись із матеріалами кримінальної справи та подати зауваження на протокол.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, що визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів та є правильними.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, доведена сукупністю доказів, наведених у вироку, зокрема, даними протоколу обшуку від 20 червня 2008 року в АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_1, де були виявлені та вилучені медичні флакони та шприци, серед яких був медичний флакон із написом "Медасепт", в якому була рідина бурого кольору об’ємом приблизно 15 мл; показаннями свідка ОСОБА_2, який брав участь в оперативних закупках психотропної речовини – первитину 4 та 20 травня 2008 року; даними протоколів огляду покупця ОСОБА_2 грошових купюр та пустих медичних шприців, наданих йому для оперативної закупки; показаннями свідка ОСОБА_3, який був понятим при огляді наданих ОСОБА_2 грошей та пустих медичних шприців і вилученні у нього придбаної у ОСОБА_1 психотропної речовини; даними протоколу огляду ОСОБА_1, в якого були виявлені та вилучені гроші, номери купюр яких збіглися з номерами купюр, які надавалися ОСОБА_2 для оперативної закупки; висновками судово-хімічних експертиз, а також іншими наведеними у вироку доказами.

Суд всебічно та повно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили доводи засудженого, аналогічні тим, що висловлені в касаційній скарзі, та з наведенням відповідних обґрунтувань дійшли правильного висновку про недостовірність і спростування наявними у справі доказами їх тверджень про непричетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів.

Із огляду на викладене доводи засудженого ОСОБА_1 про необґрунтованість його засудження, однобічність досудового слідства і судового розгляду справи є безпідставними.

Підстав для скасування судових рішень та направлення кримінальної справи на додаткове розслідування щодо ОСОБА_1 не знайдено.

Також при перевірці справи не виявлено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі.

Із матеріалів справи вбачається, що всі клопотання ОСОБА_1 суд вирішував відповідно до вимог закону.

Доводи засудженого про те, що суд порушив вимоги ст. 257 КПК України, бо не допитав ряд свідків та не дослідив речові докази, спростовуються матеріалами справи.

Клопотання про призначення дактилоскопічної експертизи і про допуск мами – ОСОБА_4 як його захисника слідчий прийняла на досудовому слідстві та 23 червня 2008 року відмовила у допуску як захисника, мотивувавши рішення тим, що ОСОБА_4 допитувалася по справі як свідок (т. 1, а.с. 135), а 28 липня 2008 року відмовила в задоволенні клопотання щодо призначення дактилоскопічної експертизи (т. 1, а.с. 186).

За клопотанням засудженого суд призначив захисника із числа адвокатів. За таких обставин не вбачається порушення права засудженого на захист.

Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що грошові кошти для проведення оперативних закупок були отримані в ФІНО (т. 2, а.с. 138).

Посилання ОСОБА_1 на те, що йому не дали повністю ознайомитись із матеріалами кримінальної справи та подати зауваження на протокол не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки з них убачається, що справа складається із 2-ох томів, ОСОБА_1 знайомився із зазначеними матеріалами справи 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10 і 16 червня 2009 року і за цей час ознайомився із 130 аркушами першого тому справи (т. 2, а.с. 186-193), а 17 і 18 червня 2009 року секретар оголосила решту матеріалів справи і 1 липня 2009 року було винесено постанову про закриття ознайомлення засудженого з матеріалами справи та протоколом судового засідання у зв’язку з ознайомленням ОСОБА_1 з матеріалами справи (т. 2, а.с. 197).

Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого та конкретні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення і дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на викладене відсутні підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.