Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Тлумацького районного суду Івано – Франківської області від 2 червня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

не маючої судимості в силі ст. 89 КК України,

засуджено:

- за ч.1 ст. 207 КК України до штрафу в розмірі 15 000 грн.

На підставі ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнена від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п.2 ч.1 ст. 49 КК України.

За ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 389, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України ОСОБА_5 виправдана.

Ухвалою апеляційного суду Івано – Франківської області від 7 вересня 2009 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнана винною і засуджена за те, що вона, 20.06.2005р., будучи приватним підприємцем, яка здійснювала господарську діяльність без створення юридичної особи, на виконання експортного контракту №61 від 13.06.2005р. згідно ВМД №004750 поставила фірмі нерезиденту "INTERTRADE LLC" пиломатеріали обрізні дубові на загальну суму 4 580.80 доларів США, діючи умисно, не вжила заходів щодо повернення валютної виручки в іноземній валюті на територію України від реалізації на експорт товарів в передбачений строк до 18.09.2005р.

Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 389, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України, суд вказав, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження її вина у вчиненні цих злочинів. При цьому суд зазначив, що зовнішньо – економічну діяльність, яка полягала в проведенні операцій з поставки фірмі нерезиденту пиломатеріалів обрізних дубових, здійснювала приватний підприємець ОСОБА_5, а не приватне підприємство "Імпост", засновником якого є вона, з приводу чого їй і пред’явлено обвинувачення як службовій особі, а отже в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 364 КК України.

Що стосується обвинувачення за ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 358 КК України, то, як зазначив суд, ним не здобуто жодного доказу, який би прямо чи опосередковано вказував на підроблення підпису чи відтиску печатки на контракті № 61 від 13.06.2005р., укладеного між ПП ОСОБА_5 та фірмою нерезидентом "INTERTRADE LLC", а згідно висновку експерта від 30.01.2008р. відтиск печатки нерезидента на зазначеному контракті виконано за допомогою кліше, і тому в її діях відсутній склад цих злочинів.

З приводу обвинувачення за ч.1 ст. 209 КК України, суд зазначив, що відсутня подія злочину, оскільки кошти від нерезидента не поступили на рахунок ПП ОСОБА_5, а тому вони в будь – який спосіб не могли бути легалізованими.

Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч.1 ст. 389 КК України, суд вказав, що вона створила ПП "Імпост" до винесення вироку Тисменицького районного суду від 30.05.2005р., яким її було позбавлено права обіймати посади, пов’язані з адміністративно – розпорядчими функціями строком на 3 роки, а декілька декларацій які наявні у справі вона подала в ДПІ як засновник ПП "Імпост", не виконуючи при цьому адміністративно – розпорядчих функцій.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально – процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і її особі, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд без наведення належних мотивів виправдав ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 389, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України, оскільки досудовим слідством в матеріалах справи встановлені докази вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які її обвинувачено. Посилається на те, що акт ДПІ від 26.01.2008р. підтверджує виконання ОСОБА_5 функцій службової особи, що згідно висновку спеціаліста від 30.01.2008р. відтиск печатки на контракті № 61 від 13.06.2005р. виконано підробленим кліше, що про використання ОСОБА_5 коштів, одержаних злочинним шляхом для ведення підприємницької діяльності та відмивання коштів підтверджує рух коштів на її рахунку (а.с.44). Вважає, що суд в порушення вимог ст. 334 КПК України при виправданні ОСОБА_5 за ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 389, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України, не виклав формулювання пред’явленого їй обвинувачення, а також доказів які його спростовують. Неправильне виправдання ОСОБА_5 стало наслідком м’якого покарання і звільнення її від відбування покарання за строками давності. Апеляційний суд переглядаючи справу, не виправив помилки суду першої інстанції і в порушення вимог ст. 377 КПК України не навів відповідних мотивів залишення апеляції без задоволення, у якій зазначались доводи щодо безпідставного виправдання ОСОБА_5 і м’якого покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч.1 ст. 207 КК України та рішення суду про звільнення її від призначеного покарання на підставі ч.5 ст. 74 КК України, у поданні не оспорюються.

Виправдовуючи ОСОБА_5 за ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 389, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України суд послався на те, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження її вина у вчиненні цих злочинів і в її діях відсутні ознаки складу зазначених злочинів.

Посилання у поданні на те, що судом порушені вимоги ст. 334 КПК України, оскільки у вироку не має формулювання обвинувачення, яке було пред’явлено ОСОБА_5 і визнане судом недоведеним, непереконливі.

Як видно із вироку, виправдовуючи ОСОБА_5 за ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 389, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 358, ч.1 ст. 209 КК України, суд навів підстави для її виправдання, зазначивши при цьому в чому вона обвинувачувалась. Допущені неточності у мотивувальній частині вироку щодо формулювання обвинувачення не є істотним порушенням закону, яке тягне скасування чи зміну вироку.

Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи у поданні про те, що даними акту ДПІ від 26.01.2008р. підтверджується виконання ОСОБА_5 функцій службової особи, оскільки у зазначеному акті не має даних про те, що вона виконувала організаційно – розпорядчі функції, тобто була керівником трудового колективу, або виконувала адміністративно – господарські обов’язки, тобто управляла і розпоряджалася майном інших осіб, яке внесено в статутний фонд підприємства.

Посилання у поданні на те, що згідно висновку спеціаліста від 30.01.2008р. відтиск печатки на контракті № 61 від 13.06.2005р. виконано підробленим кліше, непереконливі. У даному висновку зазначено, що відтиск печатки виконано кліше, але не зазначено, що підробленим кліше (а.с. 147).

Крім того, доводи подання аналогічного змісту, перевірялись апеляційним судом і визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що в ухвалі апеляційного суду наведені відповідні мотиви прийняття такого рішення.

Процесуальних порушень закону, які б ставили під сумнів правильність постановлених судових рішень, в матеріалах справи не виявлено.

Підстав до скасування чи зміни судових рішень, з мотивів викладених у поданні, не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Тлумацького районного суду Івано – Франківської області від 2 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано – Франківської області від 7 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.