Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 15 липня 2009 року,

постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 15 липня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

- звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 213 КК України на підставі ст. 47 КК України та ст. 71 КПК України і передано на поруки трудовому колективу Денишівського дитячого дошкільного будинку, а справу провадженням закрито.

В апеляційному порядку постанова суду не переглядалась.

ОСОБА_5 обвинувачувалась у тому, що вона, в період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року, без спеціального дозволу здійснювала операції з металобрухтом, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України.

Звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України суд вказав, що злочин вчинений нею вперше і відноситься до злочинів невеликої тяжкості, що вона щиро покаялась, визнала вину в повному обсязі, працює, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку в лікарів психіатра і нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітнього сина, і колектив, де вона працює, бере її на поруки.

У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської області, просить постанову суду щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при звільненні її від кримінальної відповідальності, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд неправильно застосував ст. 47 КК України, а саме звільнивши ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності не вказав термін передачі її на поруки, що унеможливлює виконання судового рішення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути передано на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням, за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Суд, закриваючи справу на підставі ст. 47 КК України та передаючи ОСОБА_5 на поруки, дотримався вимог цього закону і це рішення суду у поданні не заперечується.

Те, що суд не вказав за яких умов і на який строк передає колективу ОСОБА_5 на поруки, не є істотним порушенням, яке впливає на правильність судового рішення, оскільки ці умови і строк на який передається особа, зазначені у самому законі.

Доводи подання, що постанова суду не може бути виконана, не ґрунтуються на законі. Відповідно до ст. 13 КПК України, відновлення справи з підстав відмови колективу від поручительства, проводиться відповідно до глави 31 КПК України (1001-05) , тобто у касаційному порядку.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 15 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.