Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 25 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Приморського районного суду міста Одеси від 03 липня 2009 року щодо ОСОБА_5,

цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Каралаша (Республіка Молдова), громадянина Республіки Молдови, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

У порядку апеляційного провадження справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він за попередньою змовою в групі з ОСОБА_7, ОСОБА_8 (засудженими за цей злочин вироком Приморського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2008 року), у проміжку часу з 12 по 14 вересня 2003 року перемістили через державний кордон України до Російської Федерації громадянок України ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та за 1 000 доларів США за кожну передали невстановленій особі з метою експлуатації в сільському господарстві.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про те, щоб скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та призначенням невиправдано м’якого покарання. Зазначає, що суд не врахував нової редакції статті звинувачення, яка діяла на момент постановлення вироку, через що неправильно вказав ознаки, які характеризують об’єктивну сторону злочину. Посиланням на те, що суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який закон відносить до особливо тяжких, дані про особу, зокрема, що засуджений тривалий час ухилявся від слідства та суду, мотивує призначення ОСОБА_5 невиправданого м'якого покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора Кравченко Є.С., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, доведеність винності ОСОБА_5 у злочині та кримінально-правову оцінку цього діяння за ч. 2 ст. 149 КК України ніхто з учасників процесу не оспорює, у тому числі прокурор у своєму касаційному поданні.

Мотивуючи можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд в основному послався на ступінь тяжкості злочину, дані про особу та обставини, що пом’якшують покарання. Але, попри це, фактично не врахував вагомість та небезпечність вчиненого ним злочину, а також не зважив на ряд обставин, які мають значення для визначення відповідного покарання.

Так, по суті, не враховано, що діяння, за яке ОСОБА_5 було засуджено, закон відносить до категорії особливо тяжких злочинів. Не отримали належної оцінки й те, що об’єктом злочинних посягань обрано честь та гідність двох молодих жінок, а також дані про застосування до них насильства.

Суд покликався у вироку на позитивні характеристики ОСОБА_5, однак не врахував, що в приватному сільськогосподарському підприємстві "Світанок", яке видало характеристику, він працював не постійно, а характеристика з місця проживання – викликає сумніви в об’єктивності, оскільки не містить дати, назви органу чи посади особи, яка її видала. Залишилися нез’ясованими дані, які б підтверджували утримування ОСОБА_5 неповнолітньої дитини (а. с. 281, 398).

Не врахував суд суб’єктивного ставлення ОСОБА_5 до злочину, зокрема, що він тривалий час ухилявся від слідства та суду впродовж з 18 жовтня 2007 року до 08 лютого 2009 року, коли був затриманий правоохоронними органами в прикордонній смузі державного кордону (а. с. 388).

У взаємозв’язку із наведеним слід вказати на те, що суд не з’ясував ставлення потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до дій ОСОБА_5 Більше того, не повідомив їх про розгляд справи й розглянув справу без них.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що рішення суду в частині покарання не відповідає фактичним обставинам справи і даним про особу, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

За наслідками нового розгляду з урахуванням наведеного та інших доводів касаційного подання, необхідно прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині, то призначене покарання слід визнати невиправдано м’яким.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Вирок Приморського районного суду міста Одеси від 03 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.