Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами: засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, захисника ОСОБА_5 і законного представника ОСОБА_8 у інтересах ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2009 року.

Вироком суду:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя с. Йосипівка

Овідіопольського району Одеської

області, такого, який не має судимості,

засуджено:

- за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років без

конфіскації майна;

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк

13 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років без конфіскації майна;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та жителя с. Йосипівка

Овідіопольського району Одеської

області, такого, який не має судимості,

засуджено:

- за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років без

конфіскації майна;

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк

11 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років без конфіскації майна;

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця с. Траповка Татарбунарського

району Одеської області, жителя с. Йосипівка

Овідіопольського району Одеської

області, раніше судимого 19 лютого 2009 року

за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі

на строк 3 роки, звільненого від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 104 КК України

з випробовуванням з іспитовим строком 3 роки.

засуджено:

- за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років без

конфіскації майна;

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк

10 років без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2009 року у виді 1 року позбавлення волі і ОСОБА_10 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років без конфіскації майна.

Постановлено стягнути із ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 у солідарному порядку судові витрати у сумі 486 грн 77 коп.

Вирішена доля речових доказів у справі відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 визнано винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.

23 лютого 2009 року, близько 21 години, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 у ході вживання алкогольних напоїв у с. Йосипівка Овідіопольського району Одеської області, за пропозицією ОСОБА_7, вирішили вчинити розбійний напад та умисне вбивство ОСОБА_11 з метою заволодіння його майном.

Із цією метою ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 прибули до господарства ОСОБА_11, розташованого по АДРЕСА_1 і для реалізації спільного умислу на вчинення умисного вбивства, ОСОБА_7 зі свого господарства приніс сокиру як знаряддя злочину та передав її ОСОБА_6

Використовуючи темний час доби, діючи спільно та узгоджено з метою відкритого заволодіння чужим майном у ході розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 проникли до господарства потерпілого, де ОСОБА_10 постукав у двері будинку та покликав ОСОБА_11 Коли потерпілий відкрив двері ОСОБА_6 завдав йому удар гострою частиною сокири в голову, а після падіння ОСОБА_11 на підлогу завдав ще 4-5 ударів гострою частиною сокири в голову та множинні удари обухом сокири в різні частини тіла, від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці. Після вчиненого ОСОБА_6 покликав до будинку ОСОБА_7 і ОСОБА_10, які чекали у дворі, та виконуючи спільний намір заволоділи майном ОСОБА_11 на загальну суму 3445 грн.

На вирок суду надійшло касаційне подання та касаційні скарги:

у касаційному поданні прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які вплинули на правильність визначення покарання та невідповідністю призначення засудженим покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості. Прокурор вказує, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 характеризуються негативно, вчинили зухвалий злочин щодо особи похилого віку, у вчиненому не розкаялися. Тому прокурор вважає призначене покарання ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 невиправдано м’яким. Крім того, прокурор вказує про неправильне стягнення із засуджених судових витрат у солідарному порядку, коли відповідно до вимог ст. 93 КПК України судові витрати необхідно стягувати у дольовому порядку;

засуджений ОСОБА_6 вказує про визнання вини та щире каяття, наявність меншої сестри та хворих батьків, бажання влаштуватися на роботу та розпочати нове життя, а тому просить пом’якшити покарання;

засуджений ОСОБА_7 у касаційній скарзі та доповненні до неї вказує про не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення права на захист та допущені у справі порушення кримінально-процесуального закону, зокрема щодо втрати його показань, виправлень у процесуальних документах після закінчення досудового слідства та недопущення адвоката ОСОБА_5 до участі в проведенні відтворення обстановки та обставин події 2 березня 2009 року. Також зазначає про незаконні методи слідства застосованні щодо нього працівниками міліції, а тому просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування;

захисник ОСОБА_5 і законний представник ОСОБА_8 у спільній касаційній скарзі та доповненнях до неї наводять аналогічні доводи що і засуджений ОСОБА_7 Крім того, вказують про однобічність та неповноту досудового та судового слідства щодо обставин вчинення злочину відносно ОСОБА_11, не встановлення часу настання смерті потерпілого. Також зазначають про порушення права на захист щодо ОСОБА_7, застосування незаконних методів ведення слідства та фальшування матеріалів кримінальної справа, а тому просять вирок суду скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування;

захисник ОСОБА_9 у касаційній скарзі в інтересах ОСОБА_10 вказує про істотне порушення кримінально-процесуального закону, що вплинуло на однобічність та неповноту судового слідства. Так, захисник зазначає про не встановлення судом у діях ОСОБА_10 мотиву на вбивство ОСОБА_11 та його непричетність до заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Захисник також вказує про не встановлення часу настання смерті потерпілого, що може вплинути на правильність кваліфікації. Крім того, захисник зазначає, що у ході досудового та судового слідства не встановлено конкретних дій ОСОБА_10 спрямованих на розбійний напад і умисне вбивство ОСОБА_11, та зазначає про ексцес виконавців злочину, тому просить дії ОСОБА_10 перекваліфікувати на ч.1 ст. 396 КК України і визначити йому остаточне покарання із застосуванням ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Яковенко Р.І. про підтримання касаційного подання та необґрунтованість касаційних скарг, пояснення захисника ОСОБА_5, який підтримав свою, законного представника ОСОБА_8 і засудженого ОСОБА_6 касаційні скарги та просив вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання й касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 у скоєнні розбійного нападу на ОСОБА_11 з проникненням до будинку та умисного вбивства потерпілого із корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, відповідають фактичним обставини справи та підтверджуються зібраними й дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зазначені в касаційних скаргах доводи засудженого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_5 і законного представника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 про однобічність і неповноту досудового слідства, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду суду першої інстанції, вони не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування чи зміни вироку й спростовуються наступною сукупністю доказів.

Засуджений ОСОБА_7 у судовому засіданні суду першої інстанції підтверджував вживання у вечірній час 23 лютого 2009 року алкогольних напоїв разом із ОСОБА_6 і ОСОБА_10 у с. Йосипівка Овідіопольського району Одеської області, коли у них і виник намір на заволодіння майном мешканця цього села ОСОБА_11 Після 21 години вони прийшли до будинку потерпілого, він же приніс сокиру, яку передав ОСОБА_6 з тим щоб оглушити ОСОБА_11 Після чого ОСОБА_12 постукав у двері в будинку, до якого першим зайшов ОСОБА_6 і він почув крик, а коли сам зайшов до будинку то побачив ОСОБА_11 на долівці в крові. З будинку вони забрали близько 300 грн, 2 фотоаппарати, мобільний телефон, DVD-плеєр. Вважав себе не причетним до вбивства ОСОБА_11, оскільки думав, що ОСОБА_6 лише оглушить потерпілого.

Засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у судовому засіданні фактично давали аналогічні показання, що і ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_6 вказував, що він хотів вдарити ОСОБА_11 обухом сокири, але вона перевернулась в руці й удар вийшов гострою частиною, після чого він завдав ще одного удару потерпілому. ОСОБА_10 підтверджував, що по дорозі до будинку вони домовилися, яким чином вчинять напад на ОСОБА_11 й вирішили використати сокиру. Коли на його стук ОСОБА_11 відкрив будинок саме ОСОБА_6 завдав удари сокирою потерпілому. Викрадене з будинку майно та гроші поділили, купили алкогольних напої та вжили їх.

Попри те, що засуджені своїми показаннями у судовому засіданні намагалися уникнути відповідальності за вчинення розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб, суд не надав їм переважаючого значення, але врахував у сукупності з іншими доказами обвинувачення, в тому числі з їхніми показаннями під час досудового слідства.

Зокрема у своїх первинних показаннях, при допиті в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджував як вони з ОСОБА_7 і ОСОБА_10 обумовили обставини вчинення злочинів щодо ОСОБА_11, узгодили свої дії щодо завдання ударів потерпілому саме сокирою, принесеною ОСОБА_7 Діючи узгоджено, ОСОБА_10 постукав у двері будинку, а він завдав ОСОБА_11 удари сокирою, після чого вони з ОСОБА_7 зайшли до будинку в якому шукали гроші та майно, а ОСОБА_10 також заходив до будинку, але його обов’язком було спостерігати за оточуючою обстановкою. ОСОБА_6 підтверджував, що вони спільно розпорядилися викраденим майном і грошима та сокирою, якою було вбито потерпілого (т. 1, а.с.159-161, 194-206; т. 2, а.с. 102-103; т. 3, а.с. 276-278).

ОСОБА_7 і ОСОБА_10 на досудовому слідстві також вказували про спільні дії спрямовані на заволодіння майном ОСОБА_11 при заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень сокирою (т.1, а.с. 175, 228-234, 235-259, 294-296, 302-304; т.2, а.с. 85-87, 94-95; т.3, а.с. 178-179, 200, 286-288).

Крім того, при відтворенні обстановки та обставин події як за участі ОСОБА_6, так і ОСОБА_7 й ОСОБА_10, кожен окремо в присутності адвокатів та понятих на місці події підтверджували за яких обставин були вчинені злочини щодо ОСОБА_11, у тому числі щодо узгодження спільних дій та розподілу ролей кожного з них (т.2, а.с. 105-120, 124-140, 141-151).

При цьому, згідно з матеріалами справи, забезпечувалось право ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 на захист, оскільки слідчі дії проводилися в присутності адвокатів.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 свідчили про участь кожного у вчиненні злочинів та про їх активні дії щодо розподілу ролей при вчиненні злочинів відносно ОСОБА_11, повідомили час, місце та спосіб скоєння злочину, характер застосованого насильства та механізм його спричинення, знаряддя злочину. Суд проаналізував ці показання й правильно поклав в основу обвинувачення первинні пояснення та ті з них, в яких вони, доповнюючи один одного, описали цілісну обстановку та обставини, які передували злочину, та відбувалися в момент його скоєння, оскільки ці показання об’єктивно узгоджуються з іншими доказами обвинувачення, що є у справі.

Так, потерпіла ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що 24 лютого 2009 року їй повідомили про вбивство батька ОСОБА_11 у будинку АДРЕСА_2. Вона бачила на тілі потерпілого рублені рани, а також підтвердила про викрадення 2 фотоапаратів, мобільного телефону, DVD-плеєра та грошей.

Свідок ОСОБА_14 поясняв, що в нічний час 23 лютого 2009 року ОСОБА_7 і ОСОБА_10 зверталися до нього з питанням продажу мобільного телефону "Нокіа", який купив ОСОБА_15, останній же підтверджував придбання ним 23 лютого 2009 року телефону "Нокіа", який, як з’ясувалося, належав ОСОБА_11

Із показань свідка ОСОБА_16, даних ним упродовж досудового слідства, вбачається, що приблизно о 24 годині 23 лютого 2009 року ОСОБА_6 залишив йому для ремонту DVD-плеєр, яким пізніше цікавилися ОСОБА_7 і ОСОБА_10, а 26 лютого 2009 року плеєр, який належав ОСОБА_11 вилучили працівники міліції (т.2, а.с. 18).

Про винність ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 свідчать і дані показань свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, допитаних у судовому засіданні, а також інші докази, досліджені судом.

Згідно даних протоколу огляду місця події, труп ОСОБА_11 з ознаками насильницької смерті виявлений 24 лютого 2009 року в його будинку АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 6-37).

Із даних протоколу огляду місця події вбачається, що із туалету Йосипівської середньої школи, місці на яке вказали ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10, було виявлено та вилучено сокиру зі слідами крові та частинками волосся (т. 2, а.с. 159-161).

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи від 6 квітня 2009 року причиною смерті ОСОБА_11 є множинні рублені рани голови, перелом кісток основи та склепіння черепу (т.1, а.с. 96-104).

Крім того, про винність ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 у вчиненні злочину свідчать дані протоколу обшуку та вилучення у ОСОБА_6 фотоапарата (т. 1, а.с. 164-174), протоколу добровільної видачі ОСОБА_15 телефону (т. 1, а.с. 149), ОСОБА_16- DVD-плеєра (т. 1, а.с. 157), протоколу впізнання потерпілою ОСОБА_13 мобільного телефону, фотоапарату й DVD-плеєра (т. 3, а.с. 182-184), а також дані висновків медико-криміналістичних, судово-імунологічних, судово-цитологічниої експертиз: щодо утворення тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_11 сокирою, вилученою із туалету; виявлення на штанях ОСОБА_10 крові, походження якої не виключається від ОСОБА_11; щодо можливої належності піднігтьового вмісту у потерпілого від ОСОБА_6, ОСОБА_7 (т. 2, а.с. 175-189, 199-204, 213-217, 235-241, 245-251, 280-288; т. 3, а.с. 64-67, 110-111, 120-133).

Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув, а тому доводи касаційних скарг про однобічність і неповноту досудового слідства, не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи не заслуговують на увагу.

Крім того, судом перевірені і спростовані доводи засудженого ОСОБА_7, його законного представника ОСОБА_8 і захисників ОСОБА_5, ОСОБА_9 щодо відсутності в ОСОБА_7 й ОСОБА_10 попередньої змови із ОСОБА_6 на вбивство ОСОБА_11 Колегія суддів вважає, що не дивлячись на заподіяння лише ОСОБА_6 ударів потерпілому сокирою, їх конкретні дії були об’єднані з співвиконавцем вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_11, що свідчить про їх попередню змову. Так, саме від ОСОБА_7 отримав сокиру ОСОБА_6, якою заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_11, а ОСОБА_10 постукав у двері будинку потерпілого з тим щоб останній відкрив вхідні двері, після чого до нього і було застосовано напад, а після вчиненого вбивства ОСОБА_11 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 спільно шукали в будинку майно та гроші, а ОСОБА_10 спостерігав за обстановкою. Більш того і наступні дії засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 щодо розпорядження знаряддям злочину та викраденим майном свідчать про реалізацію спільного умислу на умисне вбивство при розбійному нападі.

Доводи касаційних скарг щодо не встановлення органами досудового слідства та судом часу настання смерті ОСОБА_11, що могло вплинути на кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_10 не заслуговують на увагу. Так, судом встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 скоїли вбивство ОСОБА_11 за попередньою змовою 23 лютого 2009 року після 21 години, більш точного часу органам досудового слідства встановити не вдалося. З даних висновку судово-медичної експертизи (т. 1, а.с. 96-104) убачається час настання смерті потерпілого у період із 21 години 23 лютого 2009 року по 9 годину 24 лютого 2009 року, а причиною настання смерті є рублені рани голови, перелом кісток основи та склепіння черепу. Із зазначеного висновку судово-медичної експертизи також слідує, що після заподіяння ОСОБА_11 рублених ран голови, останній не міг здійснювати самостійних дій. Таким чином, враховуючи знаряддя злочину, кількість нанесених сокирою ударів у голову та інші частини тіла ОСОБА_11, припинення нанесення тілесних ушкоджень потерпілому після того як він залишився лежати на долівці, свідчить про спрямованість умислу засуджених на умисне вбивство.

Усе зазначене вказує на те, що суд постановив законний та обґрунтований вирок.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та непереконливими твердження касаційних скарг засудженого ОСОБА_7, його законного представника ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_5 про порушення кримінально-процесуального закону при проведенні слідчих дій із ОСОБА_7, у тому числі і їх доводи щодо незаконних методів слідства. У матеріалах справи немає медичних, документальних чи інших даних, які б свідчили про використання засобів примусу з боку працівників міліції. ОСОБА_7, після затримання, починаючи з моменту його затримання та первинного допиту в якості підозрюваного (т.1, а.с. 225-235), давав показання в присутності захисника, і всі наступні слідчі дії проводилися за участі адвоката. Клопотання, які надходили з боку захисту, органи досудового слідства вирішували відповідно до вимог процесуального закону. Даних, які б свідчили про примушування ОСОБА_7 давати неправдиві показання чи застосування щодо нього незаконних методів слідства не встановлено. Не розповідав він про такі обставини й під час проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертиз (т.1 а.с. 218-220, т.3, а.с. 88-91). Органами досудового слідства відповідно до вимог ст. 32 КПК України в якості законних представників ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10, крім їх батьків (т. 1, а.с. 271, 276, 281), були залучені представники ЗОШ №1 м. Овідіополя та служби у справах неповнолітніх Овідіопольської райдержадміністрації (т. 1, а.с. 283, 292, 300). ОСОБА_8 ОСОБА_21 – головний спеціаліст служби у справах неповнолітніх Овідіопольської райдержадміністрації, як законний представник ОСОБА_7 була присутня 2 березня 2009 року при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого, порушень вимог кримінально-процесуального законодавства при проведенні вказаної слідчої дії не вбачається, вона проведена з дотриманням вимог ст. 194 КПК України та з участю захисника ОСОБА_22, а захисник ОСОБА_5 постановою слідчого допущений до захисту інтересів ОСОБА_7 із 23 березня 2009 року, після чого він і залучався органами досудового слідства до участі в слідчих діях (т. 3, а.с. 177).

Що стосується наявних у справі виправлень у заявлених захисником ОСОБА_5 клопотаннях при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи (т. 3, а.с. 306, 307), то на думку колегії суддів їх не можна визнати суттєвими, які б свідчили про необхідність скасування вироку. Так, клопотання захисника ОСОБА_5 розглянуте з прийняттям процесуального рішення. Відмова слідчого у закритті кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України й необхідності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України (т. 3, а.с. 308) не перешкодила суду об’єктивно розглянути справу по суті обвинувачення з дослідження доказів й постановити вирок.

Таким чином порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального законів, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

При визначенні покарання ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особи засуджених, обставини, що впливають на покарання. Крім того, було враховано, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раніше не були судимі, всі засуджені вину визнали частково, у вчиненому розкаялися, також враховані дані щодо їх сімейного стану, віку та характеристики. Обставиною, що пом’якшує покарання визнано вчинення ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 злочинів у неповнолітньому віці, обставинами, що обтяжують покарання засуджених визнано вчинення ними злочинів у стані алкогольного сп’яніння щодо особи похилого віку.

Із урахуванням наведеного, з додержанням вимог ст. 65 КК України суд у межах санкцій статей звинувачення обрав ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 покарання, яке є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Тому доводи касаційного подання прокурора про м’якість призначеного покарання засудженим, як і касаційна скарга ОСОБА_6 про обрання йому невиправдано суворого покарання колегія суддів вважає необґрунтованими.

Разом з тим, доводи касаційного подання прокурора про неправильне стягнення із засуджених судових витрат у солідарному порядку заслуговують на увагу, адже згідно з вимогами ст. 93 КПК України судові витрати у справі стягуються у дольовому порядку, тому вирок у зазначеній частині підлягає зміні. Колегія суддів вважає, що з кожного із засуджених підлягає стягненню по 162 грн 25 коп. у доход держави. Засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 є неповнолітніми, слідчий у ході досудового слідства в якості цивільних відповідачів у справі визнав їх батьків ОСОБА_23, ОСОБА_8 й ОСОБА_24, а тому відповідно до ст. 1179 ЦК України при відсутності коштів у неповнолітніх стягнення на відшкодування судових витрат необхідно провести з їх батьків.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги: засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, захисника ОСОБА_25 і законного представника ОСОБА_8 у інтересах ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2009 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в частині стягнення судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10 по 162 грн 25 коп. судових витрат у доход держави, при відсутності коштів у неповнолітніх відшкодування у зазначених сумах покласти на їх батьків - ОСОБА_23, ОСОБА_8 й ОСОБА_24

У решті вирок суду залишити без зміни