Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9 липня 2009 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 222 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на два роки;

- за ч. 2 ст. 364 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на три роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на два роки;

- за ч. 2 ст. 358 КК України на два роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання – п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, будучи директором ПП "Мить", в березні 2006 року надав завідомо неправдиву інформацію банкам з метою отримання кредитів, що завдало великої матеріальної шкоди.

До того ж, ОСОБА_1, в березні 2006 року, зловживаючи службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, використав своє службове становище всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам юридичної особи – банку.

Також ОСОБА_1, в березні 2006 року, будучи службовою особою, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав та видав неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_1, діючи як фізична особа, в період з 21 лютого 2006 року по 22 серпня 2007 року, підробив документи, які видаються громадянином-підприємцем і надають права або звільняють від обов’язків, з метою незаконного отримання кредитних коштів, з метою особистого використання та використав ці документи.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, оскільки у ньому відсутній аналіз зібраних органом досудового слідства доказів. Твердить прокурор і про призначення ОСОБА_1 надмірно м’якого покарання та просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.

Як видно з вироку, ОСОБА_1 засуджений за вчинення п’яти злочинів, один із яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.

Судом установлено, що злочинними діями ОСОБА_1 спричинені збитки на суму 4 994 295 гривень, даних про відшкодування яких матеріали справи не містять.

Проте при призначенні винному покарання суд зазначених обставин належним чином не врахував.

Не врахував суд характеру і кількості епізодів злочинних дій та тривалості їх вчинення, а встановлені судом обставини, що пом’якшують покарання, не є такими, що дають підстави для звільнення засудженого від його відбування з випробуванням.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не ґрунтується на законі, а призначене ОСОБА_1 покарання не можна вважати справедливим внаслідок його м’якості, у зв’язку з чим вирок місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду мають бути перевірені й інші доводи касаційного подання.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання першого заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 9 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.