Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Котовського районного суду Одеської області від 15 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2009 року.

Вироком Котовського районного суду Одеської області від 15 травня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Сєверодонецька Луганської області,

громадянина України,

раніше судимого 15 листопада 2005 року Красноокнянським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 308, ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 310 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі; звільненого 8 листопада 2006 року умовно-достроково на 11 місяців 1 день, -

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 395 КК України на 6 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 15 листопада 2005 року та остаточно визначено – 5 роки 1 місяць позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 120 грн. судових витрат за проведення експертизи холодної зброї.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 15 квітня 2007 року приблизно о 19 годині, перебуваючи у домоволодінні ОСОБА_2 у стані алкогольного сп’яніння, за обставин, детально викладений у вироку, під час сварки з ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав останньому удар половинкою кравецьких ножиць у пахвову область справа по задньо-пахвовій лінії між VI-VII ребрами, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Крім того, 1 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 Малиновським районним судом м. Одеси при його звільненні з місць позбавлення волі умовно-достроково було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців з відповідними обмеженнями, згідно з якими йому було заборонено виходити з місця проживання з 22 до 6 години, виїжджати за межі населеного пункту, де він проживав, без дозволу органу міліції, а також зобов’язано з’являтися на реєстрацію в органи міліції 4 рази на місяць. Проте ОСОБА_1, не зважаючи на встановлені щодо нього обмеження, 1 травня 2007 року з метою ухилення від адміністративного нагляду, не повідомивши органи міліції, самовільно, без поважних причин залишив постійне місце свого проживання у с. Чорна Красноокнянського району Одеської області і зник у невідомому напрямку.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2009 року зазначений вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень у зв’язку з неповнотою, однобічністю та необ’єктивністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому посилається на те, що він не ухилявся від адміністративного нагляду, а вимушений був поїхати на заробітки. Також, наводячи свої обґрунтування, ставить під сумнів висновок експерта щодо наявних у потерпілого ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень. Вважає, що його винність у вчинені інкримінованих йому злочинів не доведена, а матеріали кримінальної справи сфальсифіковані. Крім того стверджує, що при розгляді справи в суді було порушено його право на захист, зокрема, під час судового слідства не велося фіксування судового процесу технічними засобами, хоча він заявляв відповідні клопотання. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на вказані порушення, хоча він вказував на них у своїй апеляції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касатора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннях ОСОБА_1, який як під час досудового слідства, так і в суді повністю визнав свою вину та підтвердив, що саме він на ґрунті неприязних відносин, під час сварки з ОСОБА_3 умисно завдав останньому удар половинкою кравецьких ножиць у пахвову область; що після його звільнення з місць позбавлення волі за ним було встановлено адміністративний нагляд, проте, оскільки за місцем свого проживання він не міг знайти роботу, то самовільно, без дозволу органів міліції покинув місце свого проживання, виїхавши до м. Одеси; показаннях потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що приїхавши додому у с. Чорна, він зайшов до своєї матері, де зустрів ОСОБА_1 з яким у нього останніх півроку склалися неприязні відносини, між ними виникла сварка, під час якої він побачив в руках у ОСОБА_1 предмет, схожий на ніж, щоб уникнути бійки він (потерпілий) намагався втекти, однак відчув удар у правий бік; показаннях свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що її сину після його звільнення з місць позбавлення волі був встановлений адміністративний нагляд та певні обмеження, проте, не отримавши дозволу виїхати за межі району на роботу, він 1 травня 2007 року самовільно виїхав на заробітки до м. Одеси; даних протоколу огляду місця події та схемою і фототаблицею до неї, в яких зафіксовано виявлені плями бурого кольору, схожі на кров, а також половинка ножиць, уткнута в землю; даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи, згідно з якими у потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження у виді проникаючої колото-різаної рани грудної клітки справа, розташованої по задньо-пахвовій лінії грудної клітки справа у VI-VII міжреберні, яка є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність цих та інших, наведених у вироку доказів, не встановлено.

Уся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів. Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 395 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується тверджень засудженого ОСОБА_1 про те, що під час судового слідства не велося фіксування технічними засобами, хоча він заявляв відповідні клопотання, то вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що 17 березня 2008 року ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання в якому просив забезпечити фіксування судового засідання технічними засобами, проте 27 березня 2008 року після обговорення цього питання в судовому засіданні ОСОБА_1 відмовився від свого клопотання (а. с. 150, 155 зв.).

Отже, підстав вважати, що судом було порушено право на захист ОСОБА_1 тим, що йому було відмовлено у фіксації перебігу судового розгляду технічними засобами, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

Такі ж як і в касаційній скарзі доводи були викладені в апеляції ОСОБА_1, які перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Вивченням матеріалів справи не виявлено таких порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумнів у їх достовірності, наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Посилання у касаційній скарзі на однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду згідно з ч. 2 ст. 398 КПК України не відноситься.

З огляду на викладене, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, як про це ставиться питання у касаційній скарзі.

За таких обставин, підстав, передбачених ст. 398 КПК України, для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.