Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2009 року.

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 7 липня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Біла Церква Київської області,

громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи в податковій міліції і займаючи посаду оперуповноваженого відділення оперативного відділу ГВПМ Білоцерківської ОДПІ, будучи представником влади, 27 травня 2008 року приблизно о 13 годині, за обставин, детально наведених у вироку, одержав від засновника та керівника ПП "БОВ" ОСОБА_3 хабар у сумі 5 000 грн. у завуальованій формі у вигляді квитанції про оплату ОСОБА_3 800 літрів бензину на суму 5 000 грн.. Хабар був отриманий ОСОБА_1 за сприяння ним у вирішенні проблем ОСОБА_3, які виникли у нього як платника податків у зв'язку з перевіркою, проведеною ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2009 року цей вирок змінено: виключено з резолютивної частини вироку рішення суду про зарахування засудженому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання час знаходження його під вартою.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень та закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. При цьому, наводячи свій аналіз зібраним доказам, стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. Крім того, вважає, що при постановленні вироку, суд допустив порушенням вимог ст. 334 КПК України, оскільки не навів мотивів, з яких були відкинуті доводи захисту. Також вказує на те, що апеляційний суд на порушення вимог ст. 377 КПК України, залишаючи його апеляцію без задоволення, не зазначив підстави через які апеляцію визнано необґрунтованою, а також у своїй ухвалі послався на недопустимі докази, зокрема, на показання ОСОБА_1 під час досудового слідства, які судом першої інстанції не досліджувалися у зв’язку з тим, що були отримані з порушенням права ОСОБА_1 на захист та із застосуванням недозволених методів слідства.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Зокрема, статтею 377 КПК України передбачено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. При залишенні апеляцій без задоволення в ухвалі мають бути вказані підстави, з яких апеляції визнані необґрунтованими.

Як убачається зі справи, засуджений та його захисник в апеляціях, доводи яких аналогічні доводам касаційної скарги захисника, порушували питання про скасування вироку та закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. На обґрунтування своїх вимог засуджений та його захисник наводили відповідні доводи з посиланням на докази по справі, зокрема, вказували на те, що по справі не встановлено, за виконання чи невиконання яких дій був отриманий хабар, і чи входило це до компетенції ОСОБА_1; не встановлений предмет хабара, а наявна в матеріалах справи квитанція про сплату ОСОБА_3 через Білоцерківське ВАТ ВТБ-Банк на рахунок "Антей ЛТД" 5 000 грн. за бензин А-95 не може бути визнана предметом хабара, оскільки зібрані докази свідчать про те, що ОСОБА_1 ні за яких обставин не міг нею скористатися, а відтак і отримати блага матеріального характеру, хоча це є обов'язковою ознакою злочину, за який його засуджено; показання свідка ОСОБА_3, на яких базуються висновки суду першої інстанції, носять суперечливий характер та спростовуються іншими доказами по справі; показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві, у яких він визнавав свою вину, є недопустимим доказом, оскільки вони отримані з порушенням його права на захист та із застосуванням до нього недозволених методів слідства.

Залишаючи апеляції засудженого та його захисника без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином усі наведені у них доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перелічив докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції.

Тобто суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_1, не надав жодної обґрунтованої відповіді на доводи поданих засудженим та його захисником апеляцій, чим порушив право учасників процесу на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Крім того, в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 апеляційний суд послався в ухвалі на його показання на досудовому слідстві, хоча вони фактично не досліджувались судом першої інстанції та не піддавались оцінці у вироку суду. Не досліджував ці показання засудженого й апеляційний суд, допустивши таким чином істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки обґрунтував своє рішення доказами, які не були розглянуті у судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 – скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України та постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно ретельно дослідити зібрані у справі докази й дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ухваливши, в разі необхідності, рішення про проведення судового слідства, а також перевірити кожен з доводів, наведених в апеляціях засудженого та його захисника, і, з урахуванням усіх обставин справи, ухвалити одне з рішень, передбачених ст. 366 КПК України, та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Підстав для скасування судових рішень та закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів на даний час не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а справу направити на новий апеляційний розгляд.