Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 20 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2010 року, яким частково скасовано вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2009 року про засудження

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу –

28 січня 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України

із застосуванням ст. 69 КК України

на два роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі та звільнення на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням на два роки іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України,

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 березня 2009 року через незачинені двері вдерся до квартири ОСОБА_2, що по АДРЕСА_1, і вчинив крадіжку майна та грошей потерпілого на суму 4.100 грн.

17 липня 2009 року ОСОБА_1 через незачинені двері вдерся до квартири ОСОБА_3, що по АДРЕСА_2, і вчинив крадіжку майна та грошей потерпілого на суму 1.430 грн.

Своїм вироком апеляційний суд призначив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України три роки позбавлення волі, а в решті вирок місцевого суду залишив без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду. Вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував рішення місцевого суду про застосування до нього положень ст. 75 КК України і призначив йому надмірно суворе покарання. Твердить, що суд не врахував обставин, які свідчать про його виправлення: одруження, працевлаштування, позитивну характеристику з місця роботи та клопотання трудового колективу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги і залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновки судових інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно та поєднаному з проникненням до житла, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, у тому числі власними показаннями засудженого у суді, які були предметом судового дослідження, в касаційній скарзі не оспорюються.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України є правильною і в колегії суддів сумніву не викликає.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_1 апеляційним судом, яке, на думку засудженого, є надмірно суворим, то з цими доводами погодитись не можна.

Як убачається з вироку, місцевий суд при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_1 всупереч положенням ст. 65 КК України недостатньо повно врахував ступінь тяжкості вчиненого і дані про особу винуватого, який, будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі ніде не працював і знову упродовж короткого часу вчинив два корисливі тяжкі злочини. Тому апеляційний суд обґрунтовано визнав рішення місцевого суду про призначення покарання ОСОБА_1 і застосування до нього положень ст. 75 КК України незаконним, скасував його і постановив власний вирок, призначивши винуватому покарання, з урахуванням всіх пом’якшуючих обставин, у тому числі працевлаштування після постановлення вироку місцевого суду, визнання ним своєї вини, щирого каяття та відшкодування потерпілим заподіяної шкоди, - у мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Отже, вважати, що апеляційний суд допустився упередженості і призначив засудженому надмірно суворе покарання, на що вказується в касаційній скарзі, підстав немає.

Будь-яких даних, які б свідчили про порушення апеляційним судом норм КПК України (1001-05) , не виявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 10 лютого 2010 року щодо нього – без зміни.