Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 13 січня 2010 року.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2009 року засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, мешканця АДРЕСА_1, працюючого охоронцем ПП "ДІМ", судимого: 1) 4 жовтня 2000 року за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 117 КК України на п’ять років позбавлення волі; 2) 5 серпня 2003 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України на п’ять років позбавлення волі, звільненого 2 квітня 2008 року по відбуттю покарання,

за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000 грн. у рахунок завданої моральної шкоди.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 13 січня 2010 року цей вирок у частині призначеного ОСОБА_3 покарання та вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано, ОСОБА_3 призначено п’ять років позбавлення волі та збільшено суму відшкодування моральної шкоди до 30000 грн.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 28 лютого 2009 року приблизно о 3 годині біля Будинку культури по вул. Київській у смт. Глеваха Васильківського району Київської області він на грунті особистих неприязних стосунків, що виникли в ході сварки з ОСОБА_1, умисно завдав останньому удари розкладним ножем, який узяв завчасно, спричинивши йому небезпечні для життя тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення в пахвовій ділянці зліва з ушкодженням (повний перерив) пахвової вени та ліктьового нерва, а також непроникаюче колото-різане поранення лівої бокової поверхні черевної стінки (живота).

За змістом касаційної скарги захисник засудженого адвокат ОСОБА_4, посилаючись на те, що покарання, призначене ОСОБА_3 судом апеляційної інстанції, який неповною мірою врахував усі наявні у справі обставини, що пом’якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, за своїм видом та розміром не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати ст. 75 КК України. Стверджує, що висновок апеляційного суду про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання не ґрунтується на законі та матеріалах справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу, потерпілого, його представника та прокурора, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_3 у заподіянні ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень за обставин, встановлених у вироку, та кваліфікації його дій ґрунтуються на доказах, зібраних у встановленому порядку, в тому числі показаннях засудженого, який визнав винуватість в учиненні інкримінованого йому діяння, і у касаційній скарзі не заперечуються.

Що ж стосується покарання, призначеного ОСОБА_3 вироком апеляційного суду, воно відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має дві непогашені судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, даний злочин, який також є тяжким, вчинив через нетривалий час після відбуття покарання. Зазначене апеляційний суд обґрунтовано розцінив як таке, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи засудженого й унеможливлює застосування ст. 69 КК України та виправлення засудженого без відбування покарання.

Наведені у касаційній скарзі пом’якшуючі обставини враховані апеляційним судом, який призначив ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що призначене вироком апеляційного суду покарання є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, і не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 13 січня 2010 року щодо ОСОБА_3 – без зміни.