Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 20 травня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2009 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову слідчого СВ ПМ ДПА у Львівській області від 29 березня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП "Львіввугілля", що спричинило тяжкі наслідки державі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2009 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни,

Із постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Львівській області від 29 березня 2007 року вбачається, що кримінальну справу відносно службових осіб ДП "Львіввугілля" порушено у зв’язку з тим, що у період з 2003 року по 2004 рік усе майно ДП "Львіввугілля" знаходилось в податковій заставі на суму 9 295 317,02 грн.

Службові особи вказаного підприємства, достовірно знаючи, що усе майно підприємства знаходиться у податковій заставі і його реалізація потребує попереднього письмового узгодження з податковим органом, з метою ухилення від погашення податкового боргу, 25 квітня 2003 року уклали кредитний договір і отримали в кредит від АППБ "Аваль" на суму 27 485,9 грн.

У період за 2004 рік у ДП "Львіввугілля" існувала дебіторська заборгованість за реалізоване вугілля ДП "Львіввуглезбут". Однак, ДП "Львіввугілля" в порушення вимог закону, без попереднього узгодження з податковим органом, проведено взаємозалік – господарську операцію, внаслідок чого спричинено тяжкі наслідки інтересам держави.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальної справи мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до її порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. Крім того, суд в порушення вимог ст. 236-8 КПК України розглянув й заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті. У зв’язку з цим просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на новий судовий розгляд.

ОСОБА_1 подано заперечення на касаційне подання прокурора.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді на досудових стадіях процесу скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП "Львіввугілля", вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішив і розглянув ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Викладене підтверджується тим, що скасовуючи постанову слідчого про порушення кримінальної справи, суд у своїй постанові послався на відсутність достатніх даних, які б указували на наявність ознак вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції поспішним, оскільки зазначена обставина може бути з’ясована шляхом проведення відповідних слідчих дій після порушення кримінальної справи.

Крім цього, за змістом ч.1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, та матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1, приводом до порушення кримінальної справи став акт виїзної планової перевірки, в ході якої встановлено, що службові особи ДП "Львіввугілля" зловживаючи службовим становищем завдали тяжкі наслідки інтересам держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про скасування постанови про порушення кримінальної справи з тих мотивів, які наведені у постанові, колегія суддів вважає безпідставним, у зв’язку з чим обгрунтованими слід визнати доводи прокурора щодо незаконності цього рішення.

Переглядаючи дану справу за апеляцією прокурора апеляційний суд не звернув увагу на зазначені недоліки, допущені судом першої інстанції та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Крім того, відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляції і на кожний з них дана вичерпна відповідь.

Проте, ухвала суду апеляційної інстанції не містить в собі аналізу викладених у ній доводів та відповідей на жоден з них, а її описово-мотивувальна частина всупереч вимогам ст. 377 КПК України за своїм змістом ідентична мотивувальній частині постанови суду першої інстанції.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути подану скаргу у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 5 березня 2009 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову слідчого СВ ПМ ДПА у Львівській області від 29 березня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП "Львіввугілля", що спричинило тяжкі наслідки державі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2009 року - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.