Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2,

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 травня 2009 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 194 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 липня 2009 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_2 засуджено за те, що вона 15 лютого 2009 року близько 14 год. разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпивала спиртні напої у квартирі останнього за адресою АДРЕСА_1. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виник конфлікт, в ході якого засуджена підійшла до шафи в приміщенні кімнати і умисно, з метою знищення чужого майна, вчинила підпал одягу, від чого виникла пожежа, внаслідок якої ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отруїлися чадним газом і померли.

У касаційному поданні прокурор вважає, що призначене засудженій ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості злочину та її особі внаслідок м’якості. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Просить скасувати постановлені судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 також вказує на м’якість призначеного засудженій ОСОБА_2 покарання. Просить судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що їх слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданнями доказами, яким дав належну оцінку і що, по суті, у касаційних поданні та скарзі потерпілого не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженої.

Доводи касаційних подання і скарги про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок м’якості є такими, що не грунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

У п.2 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину.

Приймаючи рішення про призначення мінімального покарання визначеного санкцією статті за якою засуджено ОСОБА_2 суд врахував вищевикладені вимоги закону та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, зазначивши у вироку, що засуджена визнала свою вину, щиро розкаялася у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Також судом було враховано, що ОСОБА_2 не мала конкретного умислу на підпал квартири і тим більш не бажала загибелі потерпілих, оскільки вона підпалила лише одяг від якого і виникла пожежа.

Враховуючи наведене суд, виходячи із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання призначив засудженій ОСОБА_2 покарання, яке є достатнім і необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляції потерпілого ОСОБА_1 з достатньою повнотою викладено зміст апеляції потерпілого та зазначено підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою, а тому доводи прокурора про невідповідність змісту ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України, є надуманими.

У зв’язку з наведеним колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 6 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 8 липня 2009 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.