Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 20 травня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи, та касаційними скаргами захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 6 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 6 грудня 2008 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 6 грудня 2007 року

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму,

засуджено:

за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі на 5 років з конфіскацією майна;

за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі на 6 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_11 остаточно призначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_12,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України до позбавлення волі на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_13 60000 грн. моральної шкоди, з ОСОБА_10. на користь ОСОБА_13 40000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 3 грудня 2008 року вирок змінено. В частині засудження ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149 КК України вирок скасовано, а справа провадженням закрита за недоведеністю її участю у скоєнні злочину відносно ОСОБА_14, з мотивувальної частини вироку виключена вказівка про кваліфікацію її за ч. 2 ст. 149 КК України за ознакою повторність та наявність обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_10 і ОСОБА_12 – невизнання ними своєї вини, не вибачення перед потерпілою ОСОБА_13, невідшкодування потерпілій завданих збитків. ОСОБА_10 та ОСОБА_12 вважаються засудженими за ч. 2 ст. 149 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна кожний.

За вироком суду ОСОБА_10 визнано винною у тому, що вона за попередньою змовою з двома іншими особами, в тому числі – громадянином ОСОБА_15 підшукала ОСОБА_14 для її відправки в ОСОБА_15 з метою сексуальної експлуатації. Весною 2004 року ОСОБА_10 з цією метою познайомила ОСОБА_14 зі своїм знайомим – громадянином ОСОБА_15, який повідомив останній про умови роботи офіціанткою та повією та платню за роботу в розмірі 500 доларів США в місяць. ОСОБА_14 погодилися з такими умовами і громадянин ОСОБА_15 передав їй 200 доларів США для оформлення закордонного паспорту. Однак, ОСОБА_14 паспорт не оформила, а намагаючись вилетіти в м. Стамбул авіарейсом "Сімферополь-Стамбул" за документами своєї сестри, була затримана працівниками прикордонного контролю. Таким чином злочинний умисел ОСОБА_10 та інших осіб не реалізовано до кінця з незалежних від їх волі причин.

Крім того, у листопаді 2004 року ОСОБА_10 та ОСОБА_12 продали ОСОБА_13, здійснивши стосовно неї незаконне переміщення через державний кордон України на територію ОСОБА_15, для її подальшого продажу іншій особі з метою сексуальної експлуатації та залучення в боргову кабалу.

У касаційному поданні порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і направлення справи на новий апеляційний розгляд. На думку прокурора, апеляційний суд безпідставно скасував вирок щодо ОСОБА_10 в частині її засудження за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149 КК України, оскільки у справі достатньо доказів щодо її вини у посередництві в сприянні сексуальній експлуатації ОСОБА_14 на території ОСОБА_15. На думку прокурора, суд повинен був перекваліфікувати дії ОСОБА_10 з ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149 КК України на ч. 1 ст. 302 КК України. Також апеляційний суд безпідставно пом’якшив покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_12, достатньо не врахувавши тяжкість вчиненого злочину та особи засуджених.

У касаційних скаргах:

захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в інтересах засудженої ОСОБА_9 порушують питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. На їх думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилаються на неповноту та однобічність в дослідженнні обставин справи. Зазначають, що висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненому злочині грунтуються на суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_13;

захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_9 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування. На її думку, висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненому злочині грунтуються на суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_13. Посилається на неповноту та однобічність в дослідженні обставин справи;

захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду та просить пом’якшити покарання ОСОБА_6 і призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Крім того, посилається на неповноту та однобічність в дослідженні обставин справи. Зазначає, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не доведено попередньої змови щодо продажу ОСОБА_13 в ОСОБА_15 для її подальшої сексуальної експлуатації. Суд зробив висновки щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненому злочині тільки на суперечливих показаннях ОСОБА_13;

захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування. Посилається на неповноту та однобічність у дослідженні обставин справи. На його думку, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненому злочині грунтуються тільки на суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_13.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який підтримав касаційне подання повністю, а касаційні скарги – частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання та скарг, колегія суддів вважає, що поданння та скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, апеляційний суд закрив провадження у справі в частині засудження ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149 КК України за недоведеністю її вини у вчиненому злочині. При цьому апеляційний суд вказав на недостатність наявних у справі доказів для засудження ОСОБА_9 за замах на продаж потерпілої ОСОБА_14. Апеляційний суд мотивував своє рішення показаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_14, які ті давали у судовому засіданні.

Прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного судув частині скасування вироку районного суду і закритті справи щодо ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149 КК України за недоведеністю її участі у вчиненні цього злочину та натомість просить перекваліфікувати дії ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 302 КК України.

Як видно із матеріалів справи, апеляційний суд розглянув спрву в межах пред’явленого обвинувачення та постановив своє рішення по цьому обвинуваченню, керуючись наявними доказами. Прокурор в судовому засіданні підтримав обвинувачення за ч. 2 ст. 149 та ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 149 КК України. Про зміну обвинувачення на ч. 2 ст. 302 КК України він питання не порушував (т. 3 а. с. 290-291), та не подавав апеляцію з цього приводу.

Таким чином суд розглянув справу у цій частині, виходячи із встановлених фактичних обставин і наявних доказів.

Винуватість ОСОБА_9 і ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149 КК України матеріалами справи повністю доведена, зокрема показаннями потерпілої ОСОБА_13, свідка ОСОБА_16, показаннями обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_6 в ході досудового слідства про те, що вони сприяли тому, що ОСОБА_13 була переправлена в ОСОБА_15 для її подальшого продажу іншій особі з метою сексуальної експлуатації та залучення в боргову кабалу та іншими доказами.

Призначене ОСОБА_9 та ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно призначено в межах санкції ч. 2 ст. 149 КК України і вважати це покарання необгрунтовано м’яким підстав немає.

Керуючись ст.ст. 395. 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, касаційні скарги захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 6 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 3 грудня 2008 року щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_12 – без зміни.