Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Вінницької області від 5 лютого 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця села Медведівка Літинського району Вінницької області, раніше неодноразово судимого, востаннє 8 червня 1990 року за ст. 94, ч. 3 ст. 206, 42 КК України (1960 року) на п’ятнадцять років позбавлення волі, звільненого 25 грудня 2004 року за відбуттям покарання,

за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, визнаний винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_2 за таких обставин.

1 червня 2009 року ввечері ОСОБА_1 за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 вживав спиртні напої разом зі співмешканкою ОСОБА_3 та односельчанином ОСОБА_2 ОСОБА_2 підсів до ОСОБА_3, що обурило ОСОБА_1 та викликало у нього почуття ревнощів, в результаті чого між ним та ОСОБА_2 виникла сварка, після якої ОСОБА_1 вигнав ОСОБА_2 з будинку, а потім, взявши ніж, пішов за ним.

Після того, як ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_2, між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 нешанобливо висловлювався на адресу ОСОБА_3 Образившись, ОСОБА_1 вирішив позбавити ОСОБА_2 життя. Витягнувши із-за поясу штанів кухонний ніж, ОСОБА_1 завдав ним ОСОБА_2 трьох ударів, по одному в обличчя, живіт та ліву грудину, від яких настала смерть потерпілого.

У своїй касаційній скарзі засуджений зазначає, що наміру позбавляти життя ОСОБА_2 не мав, а злочин вчинив, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання.

У скарзі йдеться і про незаконне затримання ОСОБА_1, порушення його права на захист та застосування до нього незаконних методів досудового слідства.

ОСОБА_1 просить перекваліфікувати його дії на менш тяжкий злочин та пом’якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримку скарги, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні ОСОБА_1 визнавав, що саме він, образившись на ОСОБА_2 за домагання до ОСОБА_3, завдав йому смертельні ножові поранення.

За показаннями свідка ОСОБА_3 ОСОБА_2 залицявся до неї, про що вона 1 червня 2009 року розповіла своєму співмешканцю ОСОБА_1 після того, як той вигнав ОСОБА_2 з будинку. ОСОБА_1 вийшов з будинку, а повернувшись, повідомив, що лупонув ОСОБА_2

Згідно з даними протоколу огляду місця події від 2 червня 2009 року неподалік будинку АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_2 з ознаками насильницької смерті (т.1 а.с. 4-6).

За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_2 настала від проникаючого колото-різаного грудей з пошкодженням аорти, яке ускладнилося гострою масивною крововтратою (т.1, а.с. 191-193).

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_1 продемонстрував, як саме завдавав удари ножем потерпілому (т.1 а.с. 78-79).

Оцінивши ці та інші докази в справі, апеляційний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п.13 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Підстав для перекваліфікації цих дій на менш тяжкий злочин, про що йдеться у скарзі, колегія суддів не вбачає, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 умисно позбавив ОСОБА_2 життя з ревнощів, а не внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого, яка могла викликати сильне душевне хвилювання.

Після вчинення злочину ОСОБА_1 був затриманий відповідно до вимог ст.ст. 106 та 115 КПК України, показання як підозрюваний давав у присутності захисника, протягом усього досудового слідства та в судовому засіданні його також захищали професійні адвокати. Тому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо незаконності затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину та порушення його права на захист.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами касаційної скарги засудженого про застосування до нього незаконних методів досудового слідства.

Як видно з матеріалів справи, прокуратурою Літинського району Вінницької області за відповідними заявами ОСОБА_1 було проведено перевірку, за наслідками якої відносно працівників правоохоронних органів, задіяних для його затримання чи тримання під вартою, відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого засудженим злочину, даних про його особу, належним чином умотивувавши своє рішення у цій частині, апеляційний суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі. Підстав для пом’якшення цього покарання колегія суддів не вбачає.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1, а тому немає й підстав для задоволення касаційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Вінницької області від 5 лютого 2010 року щодо нього – без зміни.