Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 травня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України такого, що

не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, та покладено на нього судом обов’язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він згідно з рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 травня 2006 року, будучи зобов’язаним сплачувати ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей, 2005 та 2006 років народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, з 27 вересня 2006 року не працював, заходів до працевлаштування не вживав, матеріальної допомоги дітям не надавав, злісно ухилявся від сплати аліментів, і станом на 1 березня 2009 року у нього склалась заборгованість по аліментах за 2 роки 4 місяці 20 днів у сумі 11 644,61 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого судового рішення щодо ОСОБА_1 у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 КК України, ч.2 п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов’язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Як убачається з вироку, суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на те, що він у силу ст. 89 КК України не судимий, повністю визнав себе винним і розкаявся у вчиненому, за місцем проживання характеризується задовільно.

Разом із тим, судом залишено поза увагою обставини, які суттєво впливають на тяжкість та ступінь суспільної небезпеки скоєного особою злочину.

Судом в достатній мірі не враховано, що ОСОБА_1 тривалий час ніде не працював і не вживав ніяких заходів для працевлаштування; через злочинне ставлення ОСОБА_1 до своїх батьківських обов’язків з вересня 2006 року по березень 2009 року, тобто на протязі більше 2 років, від нього не надходило на користь дітей ніякої матеріальної допомоги. Судом також не враховано значну суму заборгованості по аліментах. Даних про те, що засудженим здійснювалися заходи щодо відшкодування заборгованості по аліментам, у матеріалах справи немає.

Тому доводи прокурора у касаційному поданні про м’якість призначеного засудженому покарання є обґрунтованими.

За наведених обставин вирок підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд. Якщо під час нового розгляду справи буде доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, то призначене йому покарання з випробуванням слід вважати м’яким.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.