Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2010 року матеріали провадження за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 6 травня 2009 року.

Постановою заступника прокурора Закарпатської області від 25 грудня 2008 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за фактом перевищення ним службових повноважень за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Як зазначено у постанові, ОСОБА_1, будучи начальником управління державної ветеринарної медицини в Перечинському районі, перевищуючи службові повноваження, в порушення ст.ст. 142, 149 Земельного кодексу України, без погодження Державного комітету ветеринарної медицини України, як органу уповноваженого Кабінетом Міністрів України здійснювати функції управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління, 5 березня 2007 року звернувся з листом у виконавчій комітет Перечинської міської ради, яким відмовився від використання 2,0 га земельної ділянки, розташованої в м. Перечин, вул. 8 Березня, 2 та яка знаходилась на праві постійного користування управління державної ветеринарної медицини в Перечинському районі, вартістю 150000 грн., заподіявши державним інтересам тяжкі наслідки.

В подальшому, дана земельна ділянка 10 липня 2007 року рішенням 5 сесії 5 скликання Перечинської міської ради була безоплатно передана у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1,0 га кожному та видано державні акти на право власності на земельну ділянку.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2009 року за скаргою ОСОБА_1 постанову заступника прокурора від 25 грудня 2008 року скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 365 КК України на підставі ч. 2 ст. 94 КПК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 6 травня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови та ухвали як незаконних й необґрунтованих, постановлених з порушенням норм кримінально-процесуального закону та направлення матеріалів провадження на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зокрема, суд повинен перевіряти, чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України).

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи, суд зазначених вимог закону не дотримався, належним чином не перевірив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, пославшись у постанові тільки на пояснення ОСОБА_1 і залишивши поза увагою інші матеріали дослідчої перевірки, зробив передчасний висновок щодо їх відсутності.

Крім того, за змістом постанови, місцевий суд фактично зробив висновок щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, чим дав висновки з питань, які повинні бути доведені чи спростовані під час досудового слідства або вирішені судом при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд на зазначені порушення вимог закону уваги не звернув, залишивши рішення місцевого суду без зміни.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а матеріали провадження направленню на новий судовий розгляд, під час якого місцевому суду необхідно розглянути скаргу ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 236-8 КПК України та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 6 травня 2009 року скасувати, а матеріали провадження, порушеного за скаргою ОСОБА_1 на постанову заступника прокурора Закарпатської області від 25 грудня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом перевищення ним службових повноважень за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, направити на новий судовий розгляд у той же суд.