Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня 2009 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 10 липня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку м. Каховки Херсонської області,

громадянку України,

не судиму, –

засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з фінансово-господарською та організаційно-розпорядчою діяльністю строком на 1 рік.

На підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

За ч. 3 ст. 364, частинами 1, 2 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні цих злочинів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона, будучи головним державним податковим інспектором податкової міліції ДПІ у м. Херсоні, не освідчившись в особі громадянина, який до неї прийшов, 18 лютого 2005 року у своєму службовому кабінеті склала та підписала акт № 386/26-2/31488826 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного виробничо-комерційного підприємства "Автотехснаб". Крім того, ОСОБА_1 документацію для перевірки приймала та повертала без оформлення відповідних актів, чим вчинила службову недбалість.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості. При цьому посилається на те, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності участі ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй досудовим слідством злочинів, а також перекваліфікація її дій на із ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України суперечать наявним у справі доказам. Зазначає, що, виправдовуючи ОСОБА_1 та перекваліфіковуючи її дії на ч. 1 ст. 367 КК України суд, на порушення вимог ст. 334 КПК України, належним чином своє рішення у вироку не мотивував та не вказав, чому відкинуті докази, на яких ґрунтувалося обвинувачення. При цьому суд, на порушення ст. 334 КПК України в мотивувальній частині вироку не сформулював нове обвинувачення, за яким ОСОБА_1 засуджено, а лише навів обвинувачення, яке було їй пред’явлено органами досудового слідства. Вважає, що судом неправильно застосовано Закон України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) , оскільки ОСОБА_1 звільнено як від основного, так і додаткового покарання, що суперечить вимогам ст. 14 вказаного Закону. Крім того вказує на те, що апеляційний суд, розглядаючи апеляцію прокурора, порушив вимоги ч. 2 ст. 377 КПК України, оскільки не зазначив в ухвалі підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

ОСОБА_1 подала письмові заперечення на касаційне подання прокурора.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підставі, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, співставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь.

У справі щодо ОСОБА_1 апеляційний суд зазначену вимогу закону повною мірою не виконав.

Прокурор подав умотивовану апеляцію, в якій детально пояснив, чому він не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 364, частинами 1, 2 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України і перекваліфікації її дій із ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України, та порушив питання про скасування вироку і постановлення нового вироку в порядку ст. 378 КПК України з призначенням засудженій покарання у виді позбавлення волі. На обґрунтування своїх вимог прокурор навів конкретні доводи, які заслуговували на увагу і мали б бути ретельно перевірені апеляційним судом.

Однак, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, апеляційний суд, не перевіривши належним чином наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив підстав, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а обмежився загальною фразою про те, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, є обґрунтованим та підтверджується показаннями засудженої, щодо виправдання останньої зазначив, що висновок суду є правильним, пославшись на ст. 62 Конституції України, а також вказав, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім. При цьому будь-яких аргументів на спростування доводів прокурора апеляційний суд не навів, не проаналізував докази, якими обґрунтовано вирок, та не зіставив їх з наявними у справі доказами. Щодо наведених у апеляції посилань на порушення кримінально-процесуального закону, апеляційний суд узагалі ніяких суджень не навів.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно ретельно дослідити зібрані у справі докази й дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ухваливши, в разі необхідності, рішення про проведення судового слідства, а також перевірити кожен з доводів, наведених в апеляції прокурора, і з урахуванням усіх обставин справи, ухвалити одне з рішень, передбачених ст. 366 КПК України, та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону. Крім того, оскільки м'якість призначеного засудженій покарання пов'язується прокурором з необґрунтованим її виправданням, про що йшлося й в апеляції прокурора, то цим доводам також має бути дана оцінка апеляційним судом.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а справу направити на новий апеляційний розгляд.