Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2009 року,

вироком Сніжнянського міського суду Донецької області від 26 червня 2009 року засуджений

ОСОБА_1, 1977 року народження, раніше несудимий,

- за ч.1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, 1 квітня 2009, близько 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, біля першого під’їзду будинку №110 по вул. Совєтская в м. Сніжне Донецької області, напав на потерпілу ОСОБА_2, повалив її на землю обличчям до низу, вдарив рукою в голову, закривши рукою рот потерпілої, став погрожувати їй вбивством, що потерпіла сприйняла реально, в зв’язку з чим на вимогу ОСОБА_1 віддала йому свій мобільний телефон. Заволодівши майном потерпілої на загальну суму 544 грн., ОСОБА_1 з місця злочину втік.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2009 року вирок змінено: міру покарання призначено ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України - 2 роки позбавлення волі.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у справі, просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок його м’якості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. Ці вимоги закону апеляційним судом при пом’якшені засудженому покарання не дотримані, про що обґрунтовано йдеться у касаційному поданні.

Апеляційний суд послався в ухвалі на те, що, призначаючи покарання ОСОБА_1, суд в достатній мірі не врахував таких обставин, як визнання засудженим своєї вини, посередню характеристику за місцем проживання, відшкодування шкоди та те, що тяжкі наслідки від злочину не наступили.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив злочин, віднесений законом до тяжких, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вину свою у вчиненні розбою не визнав, не заперечуючи своєї вини у відкритому заволодінні телефоном потерпілої, вказував на те, що потерпілій не погрожував, насилля не застосовував.

Що стосується відшкодування збитків, то визнати це обставиною, що пом’якшує покарання засудженому не можна, оскільки мобільний телефон було вилучено у ОСОБА_1 при його затриманні працівниками міліції та саме вони повернули його потерпілій.

З урахуванням наведеного призначення покарання засудженому на підставі ст. 69 КК України є незаконним і необґрунтованим.

Отже, ухвала апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2009 року підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у справі, задовольнити.

Увалу апеляційного суду Донецької області від 22 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.